КОПІЯ:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2007 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої-судці Варвус Ю.Д.
суддів: Кізюн О.Ю., Ващенка С. Є. при секретарі Курдзіль М. В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-696
за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3 на рішення
Старокостянтинівського районного суду від 30 січня 2007 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу приватизації комунального майна виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, визнання ордеру недійсним, визнання приватизації, свідоцтва про право власності на житло незаконними, стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виселення з жилого приміщення, стягнення боргу по оплаті за комунальні послуги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів
встановила:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання право користування квартирою АДРЕСА_1, спонукання до укладення договору найму жилого приміщення, визнання ордеру №38 від 29 листопада 2002 року, виданого ОСОБА_4 недійсним та визнання рішення Старокостянтинівського міськвиконкому від 29 листопада 2002 року про видачу ордера незаконним, а також стягнення 5000 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачі доповнили позовні вимоги, просили визнати
розпорядження відділу приватизації Старокостянтинівської міської ради №5843 від 25
лютого 2003 року та свідоцтва про право власності на житло, видане відділом
приватизації 26 лютого 2003 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5,
неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 незаконними. В обгрунтування позовних вимог вказували, що ОСОБА_8 був наймачем вказаного житла, з яким вони проживали однією сім'єю та вели спільне господарство, тому після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 106 ч.1 ЖК України, вони набули права на спірне житло та права на визнання їх наймачами жилого приміщення. Однак, на спірне приміщення був незаконно виданий ордер ОСОБА_4, а згодом ним отримане в порядку приватизації свідоцтво про право власності на житло на всіх членів його сім'ї.
Головуючий у першій інстанції -Боровицький В.А. Справа №22ц- 696
Доповідач - Варвус Ю.Д. Категорія 29
ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення, як з самовільно зайнятого та зняття з реєстрації, стягнення 2262 грн. боргу по оплаті за комунальні послуги. В обґрунтування вимог вказував, що отримав спірну квартиру по місцю роботи, однак вселитися не може, оскільки квартира самовільно зайнята відповідачами.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 02 жовтня 2006 року до участі в справі притягнуто відділ приватизації комунального майна Старокостянтинівського міськвиконкому.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Старокостянтинівського районного суду від 30 січня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановлено виселити ОСОБА_1 з членами сім'ї з жилого приміщення, що розташоване АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 51 грн. судових витрат.
В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 вважають рішення суду незаконним, просять його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано, що ордер видається лише на вільне жиле приміщення, а в спірній квартирі проживала сім'я ОСОБА_1 Крім того, позивачка мала право на приватизацію зазначеного житлового приміщення, оскільки була прописана в ній станом на 20 травня 2003 року .
Представник ОСОБА_3 також вважає рішення суду незаконним і просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду про самовільне зайняття позивачами спірної квартири фактичним обставинам справи, не врахування тієї обставини, що наданням дозволу на реєстрацію місця проживання виконавчим комітетом визнано факт проживання позивачів з наймачем ОСОБА_8 однією сім'єю, внаслідок чого вони набули права на подальше користування житлом. Крім того, до участі в справі не було притягнуто власника квартири, яким є Міністерство оборони України в особі військової частини.
Апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачі разом з членами сім'ї не набули права на жилу площу в спірній квартирі, оскільки членами сім'ї наймача квартири ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не були і в квартиру поселилися самовільно після смерті наймача.
Вказаний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи.
Згідно власноручної заяви ОСОБА_1 від 01 листопада 2002 року на адресу міського голови м. Старокостянтинова (а.с. 65), вона поселилася з сім'єю в спірній квартирі після смерті батька ОСОБА_8
Як вбачається з постанови слідчого прокуратури Старокостянтинівського району від 03 січня 2003 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 162 КК України, вона разом з чоловіком та донькою поселилася в спірній квартирі після смерті батька в серпні 2002 року (а.с. 29).
Не може бути свідченням про набуття права на спірну жилу площу позивачами наявність дозволу про їх реєстрацію в квартирі, оскільки рішенням сесії Старокостянтинівської міської ради №14 від 30 січня 2003 року рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №352 від 14 листопада 2002 року про надання такого дозволу скасовано.
Виходячи з викладених обставин, суд критично оцінив покази свідків ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про проживання позивачів та ОСОБА_8 в спірній однокімнатній квартирі.
За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку, що надання спірної квартири в установленому законом порядку для проживання сім'ї ОСОБА_4 та подальша передача квартири у їх власність шляхом приватизації відповідає вимогам житлового законодавства і обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_4
Посилання в апеляційних скаргах на те, що спірна квартира належить Міністерству оборони України не можна визнати переконливими, оскільки вони не спростовують в цій частині висновків суду першої інстанції.
Не впливають на законність оскаржуваного рішення і інші доводи апеляційних скарг.
Оскільки рішення суду ґрунтується на повно, всебічно та об'єктивно досліджених обставинах справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Старокостянтинівського районного суду від 30 січня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.