ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
03.10.2006 | Справа №2-21/696-2006 |
за позовом Державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів", м. Красноперекопськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари Криму", м. Красноперекопськ
про стягнення 11 431,35 грн.
Суддя Господарського
Суду Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Позивач Попова А.М., представник, д/п № 01/0906 від 01.09.2006 р.
Відповідач не з’явився
Сутність спору: Державне підприємство "Красноперекопський завод продовольчих товарів", м. Красноперекопськ, звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари Криму", м. Красноперекопськ, у якому просить стягнути 11431,35 грн., у тому числі – 7920,90 грн. заборгованості, 3510,45 грн. штрафу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 13.09.2004 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання. Відповідно до умов укладеного договору позивач прийняв від відповідача товар на зберігання. Однак відповідач свої обов’язки за договором виконував неналежним чином, послуги зберігання сплачував не в повному обсязі та не в обумовлені договором строки, що привело до утворення заборгованості.
09 червня 2005 р. позивачем були надані уточнення до позовної заяви. У наданих уточненнях позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 12475,25 грн., у тому числі загальна сума боргу – 8706,45 грн., штраф – 3768,80 грн.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14 червня 2005 р. провадження по справі було зупинено до розгляду Господарським судом АР Крим справи № 2-1/9286-2005.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04 квітня 2006 р. провадження по справі було поновлено.
14 квітня 2006 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що рішенням по справі № 2-1/9286-2005 від 06-12.12.2005 р. договір про сумісну діяльність розірваний 12 грудня 2005 р., після вказаного строку будь-які договори зберігання або оренди між сторонами не укладались. Крім того, у рішенні суду врахована заборгованість відповідача за надані позивачем послуги у процесі сумісної діяльності.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 11 травня 2006 р. провадження по справі було зупинено до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом апеляційної скарги по справі № 2-1/9286-2005.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16 серпня 2006 р. провадження по справі було поновлено.
14 вересня 2006 р. на адресу суду від позивача надійшло уточнення до позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача 8706,45 грн. заборгованості та 25098,50 грн. штрафу.
У судове засідання з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у засідання суду не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, не надав.
У порядку ст. 75 ГПК України справи розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
13 вересня 2004 р. між Державним підприємством "Красноперекопський завод продовольчих товарів", м. Красноперекопськ, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дари Криму", м. Красноперекопськ, був укладений договір зберігання.
Відповідно до умов укладеного договору відповідач (поклажедавець за договором) передає, згідно з додаваємих специфікацій та актів приймання-передачі, які є невід’ємною частиною договору, майно (складова частина вакуум-випарного облаштування “Арго-50”), а позивач (зберігач за договором) приймає це майно на зберігання.
Відповідно до пункту 2.2. договору оплата послуг за зберігання майно зберігачем, відповідно до розрахунку плати за зберігання майна, складає 17,75 грн. на добу, у тому числі ПДВ, та здійснюється поклажедавцем на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами, та виставлених рахунків 30 числа кожного місяця.
Крім того, пунктом 3.3. договору сторони встановили, що поклажедавець зобов’язується сплачувати послуги по зберіганню переданого майна зберігачу щомісячно протягом 3 днів після виставлення зберігачем рахунку шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок або внесенням до каси зберігача.
Майно передається на зберігання з 14 вересня 2004 р. по 13 грудня 2004 р. (пункт 5.1. договору).
У пункті 5.2. договору визначено, що договір набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взаємних обов’язків за договором.
21 вересня 2004 р. сторонами було підписано додаткову угоду, відповідно до якої відповідачем на зберігання передається майно – складові частини вакуум-випарного облаштування “Арго-50” та градирни.
Відповідно до укладеної додаткової угоди № 1 пункт 2.2. договору сторони виклали у наступній редакції: оплата послуг за зберігання майна зберігачем, відповідно розрахунків плати за зберігання майна, складає: - з 14 вересня 2004 р. за складові частини вакуум-випарного облаштування “Арго-50” – 17,75 грн. на добу у тому числі ПДВ; - з 21.09.2004 р. за градирни – 5,68 грн. на добу у тому числі ПДВ, та здійснюється поклажедавцем на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами, та виставлених рахунків у останній день кожного місяця.
Крім того, даною угодою сторони встановили, що майно здається на зберігання по 13 грудня 2004 р.
12 листопада 2004 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 2, відповідно до якої відповідачем на зберігання передається кузов рефрижераторного вагону з діючим холодильним обладнанням. Оплата за зберігання даного обладнання складає 10,36 грн. на добу у тому числі ПДВ 20 %. Крім того, сторонами встановлений строк зберігання цього обладнання – з 12.11.2004 р. по 13.12.2004 р.
30 грудня 2004 р. між сторонами був укладений договір зберігання, відповідно до якого відповідач передає позивачу на зберігання лінії з виробництва рибних консервів.
Відповідно до укладеного договору оплата послуг за зберігання майна зберігачем складає 29,39 грн. на добу у тому числі ПДВ, та здійснюється поклажедавцем на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами, та виставлених рахунків 30 числа кожного місяця.
Крім того, пунктом 3.3. договору сторони встановили, що поклажедавець зобов’язується сплачувати послуги по зберіганню переданого майна зберігачу щомісячно протягом 3 днів після виставлення зберігачем рахунку шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок або внесенням до каси зберігача.
Майно передається на зберігання з 01 січня 2005 р. по 31 березня 2005 р.
04 січня 2005 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 3, відповідно до якої майно передається на зберігання у наступному порядку: - складові частини вакуум-випарного обладнання з 14.09.2004 р. по 31.05.2005 р., - градирня – з 21.09.2004 р. по 31.03.2005 р., - кузов – з 12.11.2004 р. по 31.05.2005 р.
Факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується актами виконаних робіт загальною сумою 8706,45 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, та копії яких є у матеріалах справи (а. с. 105, 108, 111, 114, 117, 120).
Фактично, сума послуг відповідачем не сплачена. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що вказана сума стягнута рішенням Господарського суду АР Крим у справі № 2-1/9286-2005. Проте, вимогами Державного підприємства “Красноперекопський завод продтоварів” у справі № 2-1/9286-2005 було стягнено збитків спричиненими зірванням поставки на переробку давальницької сировини та упущеної вигоди, що зазначено у рішенні суду з вказаної справи.
Відповідач не надав доказів сплати спірної суми заборгованості за послуги з зберігання майна відповідно до вказаних договорів.
Статей 193 Господарського кодексу України передбачено що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України, передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, позивач не надав доказів своєчасного направлення рахунків на сплату послуг зі зберігання майна відповідачу. Належним чином такі рахунки були направлені позивачем відповідачу 20.09.2006 р. згідно з поштовим штемпелем на опису відправки розрахунків.
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже право у позивача на стягнення суми боргу виникло з 29.09.2006 р. (з урахуванням поштового пробігу листів).
При таких обставинах, позивач має право на нарахування штрафних санкцій з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України і дотриманням вимог статті 232 Господарського кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у сумі 8706,45 грн. за послуги зберігання майна підлягають задоволенню, оскільки обґрунтовані нормами діючого законодавства і підтверджені матеріалами справи. Позовні вимоги у частині стягнення штрафних санкцій у сумі 25098,50 грн. нараховані станом на 14.09.2006 р. задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають нормам діючого законодавства.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо доказів для розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 27 жовтня 2006 р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дари Криму", м. Красноперекопськ (м. Красноперекопськ, вул. Фрунзе, 60; р/р 26000456113802 КРФ АКБ “Укрсоцбанк” м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 00379011, інші банківські рахунки не відомі) на користь Державного підприємства "Красноперекопський завод продовольчих товарів", м. Красноперекопськ (м. Красноперекопськ, вул. Фрунзе, 60; р/р 26006302361216 в ФО Промінвестбанку в м. Красноперекопськ, МФО 324418, ЗКПО 00379011, інші банківські рахунки не відомі) 8706,45 грн. заборгованості, 87,89 грн. державного мита та 30,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У частині вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 25098,50 грн. – відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.