ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
РІШЕННЯ
Іменем України
16.11.2006 | Справа №2-21/17359-2006 |
за позовом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь
До відповідача Білогірського державного лісогосподарського підприємства, м. Білогірськ
про стягнення 90,40 грн.
Суддя Господарського
Суду Автономної Республіки Крим
С.І. Чонгова
Представники:
Позивач Пихова Ю.М., головний спеціаліст, д/п № 50 від 26.04.2006 р.
Відповідач не з’явився.
Сутність спору: Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, м. Сімферополь, звернувся до Господарського Суду АРК із позовом до Білогірського державного лісогосподарського підприємства, м. Білогірськ, у якому просить стягнути суму збитків у розмірі 90,40 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснював забір вод не маючи спеціального дозволу. У результаті зазначених дій відповідачем було заподіяно збиток державі на суму 90,40 грн., який був розрахований позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Мінекономбезпеки України № 37 від 18.05.1995 р.
У судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У засідання суду представник відповідача не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надав.
У засідання суду представником позивача був наданий лист Білогірського державного лісогосподарського підприємства, м. Білогірськ, у якому повідомляється, що сума збитків відповідачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 930 від 05.09.2006 р.
У порядку ст. 75 Господарського Процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Позивач, будучи органом державного контролю за використанням і охороною вод та відновленням водних ресурсів у межах своєї компетенції, обумовлених ст. 17 Водного кодексу України, здійснив перевірку у відповідача на предмет дотримання природоохоронного законодавства.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” позивач є спеціально уповноваженим органом державного управління в області охорони навколишнього природного середовища і використовування природними ресурсами, здійснює серед інших функцій державний контроль в області охорони навколишнього середовища.
Частина 3 статті 44 Водного кодексу України встановлює, що водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
У ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено наступне.
Білогірське державне лісогосподарське підприємство, м. Білогірськ, у період з 01.07.2006 р. по 09.08.2006 р. здійснював самовільний забір підземних вод в об’ємі 194 куб. м.
Таким чином, у ході перевірки було встановлено, що відповідачем у порушення вимог чинного законодавства здійснюється забір підземних вод без спеціального дозволу, термін дії дозволу закінчився, що привело до заподіяння державі шкоди на суму 90,40 грн.
Порушення відповідача підтверджуються: актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення, розрахунком збитку.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.
Згідно з ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкті, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Стаття 49 Водного кодексу України визначає, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані здійснювати водокористування лише за наявністю дозволу.
Стаття 110 Водного кодексу України встановлює, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Ст. 111 Водного кодексу України зобов'язує підприємства, установи та організації здійснювати відшкодування збитків, нанесених в результаті порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановлених законодавством. При цьому, залучення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від зобов'язання по відшкодуванню збитків, нанесених в результаті порушення водного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява позивача задоволенню не підлягає з наступних обставин.
Позовна заява згідно із поштовим штемпелем відправлена позивачем до суду 09.10.2006 р.
У засідання суду позивачем було надано платіжне доручення, відповідно до якого сума збитків була перерахована до бюджету до звернення позивача із позовом, а саме: платіжне доручення від 05.09.2006 р. № 930 на суму 90,40 грн.
Отже на день подачі позовної заяви – 09.10.2006 р., заборгованість відповідача у відшкодуванні збитків у сумі позову перед позивачем була відсутня.
Позивач не надав належних доказів про наявність заборгованості у сплаті збитків у розмірі позовних вимог.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає можливим, розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у нього було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду справи, крім того, у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи та прийняття рішення.
У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 21 листопада 2006 р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволені позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чонгова С.І.