ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. | № 2/70-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виробничого підприємства “Теплоенергосервіс” на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року у справі № 2/70-06 за позовом виробничого підприємства “Теплоенергосервіс” до облагрооб’єднання “Вінницька Рада сільгоспвиробників” про визнання договору дійсним, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року виробниче підприємство “Теплоенергосервіс” звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до облагрооб’єднання “Вінницька Рада сільгоспвиробників” про визнання договору купівлі-продажу від 1 грудня 2005 року дійсним, посилаючись на незаконну відмову відповідача від нотаріального посвідчення вказаного договору.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 1 березня 2006 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, та постановити нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення –без змін, вказуючи на відсутність правових підстав для задоволення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 грудня 2005 року сторонами укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу “Якимівський міжгосподарський завод кормових дріжджів”, згідно якого відповідач зобов’язався передати вказане майно за актом приймання-передачі після сплати його вартості, а позивач –прийняти та оплатити вартість майна в сумі 430000 грн. до 25 грудня 2005 року.
Договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчений і не проведена його державна реєстрація.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір, в силу ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, є нікчемним.
Умови, за якими можна визнати такий договір дійсним, передбачені ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.
Не встановивши обставин, за яких нікчемний договір можна було б визнати дійсним, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Даний висновок місцевого та апеляційного господарських судів є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виробничого підприємства “Теплоенергосервіс” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 1 березня 2006 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року у справі № 2/70-06 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.