ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 листопада 2006 р.

№ 23/222

                             Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Удовиченка О.С.

суддів:

Панової І.Ю.

Яценко О.В.

розглянувши  касаційну скаргу

Акціонерного комерційного “Промислово-фінансового банку”

на ухвалу та постанову

господарського суду м. Києва від 05.05.2006р. Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р.

у справі

№ 23/222 господарського суду м. Києва

за заявою

ВАТ “Торговий дім “Укртатнафта-Київ”

про	банкрутство

арбітражний керуючий

Оксанич В.Е.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

арбітражний керуючий:

Оксанич В.Е.

Акціонерного комерційного “Промислово-фінансового банку”:

Васильченко О.В.

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.05.2006р. (суддя Хоменко М.Г.) відмовлено кредитору - Акціонерному комерційному “Промислово-фінансовому банку” у задоволенні його скарги на дії ліквідатора при погашенні грошових вимог кредиторів у ході ліквідаційної процедури, затверджено звіт та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - ВАТ “Торговий дім “Укртатнафта-Київ”, зобов’язано реєстратора Голосіївського району м. Києва внести запис про припинення державної реєстрації юридичної особи - ВАТ “Торговий дім “Укртатнафта-Київ” до ЄДРПОУ відповідно до чинного законодавства, провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. (судді: Коваленко В.М. –головуючий, Вербицька О.В., Зубець Л.П.) ухвалу господарського суду м. Києва від 05.05.2006р. залишено без змін.

Акціонерний комерційний “Промислово-фінансовий банк” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 05.05.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. скасувати, справу передати до господарського суду першої інстанції на стадію ліквідації банкрута.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 86, 104, 105 ГПК України,  п. 1 ст. 25,  ч. 2 ст. 26, ч.1 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Як вбачаться з матеріалів справи, підставою для звернення АК “Промислово-фінансовий банк” до суду зі скаргою на дії ліквідатора було порушення ліквідатором вимог ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України щодо  черговості задоволення вимог кредиторів. Свої вимоги кредитор обґрунтовував тим, що, оскільки АК “Промислово-фінансовий банк” є кредитором першої черги, вимоги якого забезпечені заставою, кошти від продажу майна неправомірно були направлені  на погашення заборгованості перед кредиторами інших черг.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що кредиторські вимоги, забезпечені заставою, в залежності від внесення або не внесення їх в державний реєстр застав майна, мають різний статус щодо їх погашення.

Однак з такими висновками не можна погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону до повноважень ліквідатора належить, зокрема, повноваження щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Пунктом 8 ст. 30 Закону передбачено, що кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 31 Закону у першу чергу, зокрема, задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Отже, вищезазначеними нормами встановлено, що майно банкрута, яке є предметом застави, використовується виключно для першочергового  задоволення вимог заставодержателя, а кошти, одержані від продажу майна банкрута, у першу чергу спрямовуються на задоволення вимог, що забезпечені заставою.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачена відмінність порядку погашення вимог, що забезпечені заставою, в залежності від внесення чи не внесення відомостей про заставу до реєстру застав рухомого майна.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова винесені з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 26, 30, 31 Закону, у зв’язку з чим підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів на стадію ліквідаційної процедури.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного “Промислово-фінансового банку” задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 05.05.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі №23/222 скасувати.

Справу №23/222 передати на розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суддів на стадію ліквідаційної процедури.

Головуючий                                                                          О.С. Удовиченко   

Судді                                                                                      І.Ю. Панова

                                                                                    О.В. Яценко