Справа № 0910/2466/2012

Провадження № 22ц/779/219/2013

Категорія 42

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Васильковського В.М.

суддів: Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: відповідача ОСОБА_2

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Косівського районного суду від 10 грудня 2012 року про закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Косівського районного суду від 10 грудня 2012 року провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України - у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що рішенням Косівського районного суду від 19.03.2009 року, на яке послався суд при закритті провадження у справі, тільки звернуто стягнення на предмет іпотеки, а в задоволенні вимоги про виселення відмовлено в зв'язку з передчасністю. Відповідно до Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, всі мешканці зобов'язані на вимогу іпотекодержателя звільнити добровільно житлове приміщення протягом місяця з дня отримання письмової вимоги. Письмова вимога про виселення надіслана відповідачам 22.08.2012 року і ними на момент звернення до суду з даним позовом не виконана, що судом взято до уваги не було. Не враховано судом і ту обставину, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою з інших підстав - невиконання вимоги про виселення в порядку ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" в зв'язку з наявністю рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав, відповідач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд першої інстанції виходив з того, що в провадженні Косівського районного суду перебувала справа за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення і судом 19 березня 2009 року ухвалено рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення звернення на предмет іпотеки та виселення. Заочним рішенням Косівського районного суду від 19 березня 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, в частині виселення в позові відмовлено. При цьому суд керувався положеннями ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Підставою позову про виселення ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на вимоги ст. 40 Закону України "Про іпотеку", зазначив ту обставину, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, Закон України "Про іпотеку" містить різні підстави щодо процедури проведення виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, оскільки передбачає можливість їх виселення в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд першої інстанції не врахував того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом про виселення в порядку ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" з інших підстав, після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, суд дійшов помилкового висновку про те, що аналогічний спір вже був розглянутий Косівським районним судом з тих самих підстав.

За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Косівського районного суду від 10 грудня 2012 року про закриття провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про виселення скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Проскурніцький П.І.

Соколовський В.М.