РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

30 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Ланкова М.В. суддів   БелинчукТ.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі   ВолковійО.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26 травня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 м. Алупка відповідно до частин, що належать кожному співвласнику. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона і відповідач є власниками будинку. їй належить 1/3 частка, відповідачу - 2/3 долі. Вхід на загальну земельну ділянку здійснюється через єдині ворота, проте відповідач самовільно побудував навіс для свого автомобіля і перешкоджає їй користуватися доріжкою для проходу до своєї частини будинку, і вона вимушена використовувати для входу в будинок територію сусіднього домоволодіння. Позивачка просила визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до належних їм часток.   ,

Рішенням Ялтинського міського суду від 26 травня 2006 року позов задоволений. Суд визначив порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1м. Алупка, виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 305 кв.м., за ОСОБА_2 земельну ділянку площею 461 кв.м. Встановлений постійний сервітут площею 49 кв.м. у вигляді права проїзду на транспортному засобі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, не відповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач вказує, що земельна ділянка, на якій встановлений сервітут, використовується їм як стоянка для автомобіля.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлюючи сервітут, суд першої інстанції виходив з того, що іншим способом визначити порядок користування земельною ділянкою між сторонами не можливо.

Такі висновки суду суперечать вимогам земельного законодавства.

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безплатне користування чужою земельною ділянкою.

Справа № 22ц-5552/2006

Головуючий у першій

інстанції_________________ Шумов В.В.

Доповідач_______________ Ісаев Г.А.

За змістом вищезгаданої норми закону, сервітутне право полягає в можливості обмеженого використання чужої земельної ділянки в певній меті.

Таким чином, земельний сервітут можливий тільки між землекористувачами, що є сусідами.

Суд першої інстанції не врахував, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою співвласників жилового будинку і знаходиться в спільному частковому користуванні сторін. Позивачка є власником 1/3 частки будинку, відповідачу належить 2/3 частки будинку, при цьому встановлення земельного сервітуту не можливо, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу порядку користування єдиної земельної ділянки, що знаходиться в спільному частковому користуванні співвласників будинку.

При таких обставинах суд першої інстанції необгрунтовано встановив земельний сервітут.

Відповідно до вимог ст. 88 ЗК України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно висновків судово-будівельної експертизи існує єдиний варіант визначення порядку користування земельною ділянкою, оскільки складний рельєф земельної ділянки, не дозволяє облаштувати окремий в'їзд на частину земельної ділянки, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що частина житлового будинку, що належить позивачці розташована в глибині земельної ділянки і для попадання до своєї власності ОСОБА_1вимушена проходити мимо частини домоволодіння, що належить відповідачу.

При таких обставинах єдиною можливістю врегулювати існуючу суперечку між сторонами, є визначення ділянки загального користування для здійснення входу і вїзду на земельну ділянку, виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 296 кв.м., ОСОБА_2 земельну ділянку площею 421 кв.м. У загальному користуванні співвласників жилового будинку залишається земельна ділянка площею 49 кв.м., при цьому ОСОБА_2 необхідно знести навіс з металевих стійок сітки «рабиці», розмірами 4,9x9,2x2,5 метрів, розташований напроти літера «а-1» і «а-2» і навіс (сарай) дерев'яний, покритий профільованим оцинкованим залізом, розмірами 4x1,2x1,8 метрів, розташований за вищезгаданим навісом.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача при розгляді справи. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 був присутній в судових засіданнях, сповіщався про час і місце слухання справи відповідно до вимог процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що прибудинкову територію він використовує для стоянки свого автомобіля, не має правового значення.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26 травня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Визначити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1м. Алупка між співвласниками будинку, виділивши в користування ОСОБА_1296 кв.м., ОСОБА_2 - 421 кв.м. У загальному користуванні співвласників жилового будинку залишити земельну ділянку площею 49 кв.м. між крапками 1-2-3-4 відповідно до варіанту 2 висновку судово-будівельної експертизи № 5062.

Для здійснення спільного користування земельною ділянкою зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно побудовані будови: навіс з металевих стійок сітки «рабиці», розмірами 4,9x9,2x2,5 метрів, розташований напроти літера «а-1» і «а-2» і навіс (сарай) дерев'яний, покритий профільованим оцинкованим залізом, розмірами 4x1,2x1,8 метрів, розташований за вищезгаданим навісом.

Рішенням може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.