УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

30 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді   Ланкова М.В. суддів   Белинчук Т.Г. Ісаєва Г. А. при секретарі   Волковій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визначення порядку   користування   земельною   ділянкою,   усунення   перешкод   в   користуванні земельною ділянкою і будинком, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду АР Крим від 16 травня 2006 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і житловим будинком. Вимоги мотивовані тим, що відповідачка порушивши норми землекористування, в безпосередній близькості від її будинку посадила кущі, поливає їх, у зв'язку з чим сиріють стіни її будинку, і вона не може підійти до стіни свого будинку для її ремонту. Крім того, відповідачка відмовляється встановити межу між їх земельними ділянками. Позивачка просила суд зобов'язати відповідачку перенести межу земельних ділянок від стін її будинку на 1,7 метра на всю довжину і ширину будинку і надвірних споруд, прибрати дерево абрикоси, яке затінює стіну будинку, кущі, посаджені поблизу стіни будинку, убрати частину огорожі, побудованої впритул до стіни будинку, знести самовільно побудовані сараї.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 16 травня 2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухав суддю доповідача, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, на теперішній час вирішення спору між сторонами не входить до компетенції суду, оскільки межі земельних ділянок сторін у справі не встановлені, а їх встановлення є компетенцією органу місцевого самоврядування.

Відмовляючи в задоволенні вимог в частині усунення перешкод в користуванні жилим будинком, суд виходив з того, що позивачкою не надано допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Справа № 22ц-5412099/2006

Головуючий у першій

інстанції                                   Бишов М.В.

Доповідач_______________ Ісаев Г.А.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично зводилися до визначення меж земельної ділянки, усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою у зв'язку з порушенням його меж, усуненні перешкод в користуванні житловим будинком.

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. З ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спірні у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян.

Судом встановлено, що сторони не є власниками земельних ділянок, які вони займають.

Державні акти на право власності на земельні ділянки ні позивачка, ні відповідачка не одержали.

Межі земельних ділянок, якими користуються сторони, також не встановлені.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка спочатку повинна визначити межі своєї земельної ділянки, розробити технічну документацію на земельну ділянку, одержати державний акт, зареєструвати його і лише після цього вона має право звернутися в орган місцевого самоврядування з приводу спору про межі земельної ділянки, а у разі незгоди з рішенням органу місцевого самоврядування позивачка має право на звернення з позовом до суду.

На теперішній час вирішення цього спору не входить до компетенції суду.

У частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, позивачкою не надано доказів в обгрунтування своїх вимог.

Рішення суду відповідає закону, доводи апеляційної скарги його не спростовують, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить правових підстав для його скасування.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АР Крим від 16 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд протягом