Справа № 1718/4240/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2013 року Сарненський районний суд Рівненської області

В складі : головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - МАРТИНЮК І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) на заборгованість по аліментам та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6097 грн.42 коп. неустойки (пені) у зв'язку із несплатою аліментів. ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, в якому просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментах у сумі 19 240 грн.68 коп.

В судовому засіданні представник позивача- відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі. Проти вимог ОСОБА_2 заперечив повністю.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та представник останнього ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали повністю, пояснивши, що за усною угодою, укладеною із останньою, відповідач-позивач добровільно надавав матеріальну допомогу неповнолітній дочці на вимогу останньої, а тому вважав, що виконував обов'язок по її утриманню. Із цих же підстав просить звільнити його від оплати заборгованості по аліментах на користь позивача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Згідно із ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В ході судового слідства достовірно встановлено, що відповідач-позивач ОСОБА_2 рішенням Сарненського районного суду Рівненської області на підставі виконавчого листа № Ал-62, виданого цим же судом 9 червня 1997 року, зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку останнього.

Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі, крім цього, доводяться довідкою Відділу ДВС Сарненського РУЮ № 863 від 12 липня 2012 року та копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України - при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Із наданої позивачем-відповідачем довідки № 863 від 12 липня 2012 року встановлено, що за період з 27 травня 1997 року по 30 червня 2012 року ОСОБА_2 нараховано до сплати 22 151 грн. 68 коп. аліментів на користь ОСОБА_1 Сплачено за цей період ОСОБА_2 1688 грн. Таким чином, довідка доводить наявність заборгованості по аліментах у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Із змісту вказаної вище норми СК вбачається, що права на неустойку у одержувача аліментів не виникає, якщо платник аліментів доведе, що несплата аліментів була наслідком будь-якої незалежної від нього обставини.

В суді відповідач-позивач ОСОБА_2 не заперечував факту несплати аліментів на користь ОСОБА_1, пояснюючи це тим, що гроші давав особисто дитині, а тому не вважав за необхідне надавати кошти ОСОБА_1 за рішенням суду.

Таким чином, на думку суду, заборгованість по аліментах з боку відповідача-позивача виникла з його вини, без поважної причини, а тому ОСОБА_1 має право на стягнення неустойки (пені). Судом не приймаються до уваги заперечення ОСОБА_2 щодо вимог ОСОБА_1 стосовно відсутності з її боку скарг в зв'язку із неотриманням аліментів, що, на думку останнього, свідчить про те, що несплата аліментів влаштовувала ОСОБА_1, оскільки оскарження будь-яких дій є правом, а не обов'язком особи, а тому не позбавляє її права на стягнення неустойки за прострочення оплати аліментів.

Сума пені на заборгованість по аліментах, яка має бути сплачена ОСОБА_6 дійсно становить 6 097 грн.42 коп., що вбачається із наданого позивачем-відповідачем розрахунку, який визначено з урахуванням одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення з відрахуванням сплачених ОСОБА_2 сум, а тому приймається судом.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.

ОСОБА_2 подано зустрічний позов про звільнення його від оплати заборгованості по аліментах.

За позовом платника аліментів суд, на підставі ч.2 ст.197 СК України, може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідачем-позивачем в обґрунтування власних позовних вимог зазначалось, що він в добровільному порядку виконував аліментні зобов`язання, оскільки на вимогу дитини -ОСОБА_3 надавав їй грошові кошти.

Допитаний в суді як свідок ОСОБА_7 підтвердив факт надання відповідачем-позивачем грошових коштів безпосередньо дочці. Свідок, крім цього, вказав, що ОСОБА_2 сплачував за відпочинок та купував дочці одяг.

Аналогічні свідчення дали в суді свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідно до ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом не приймаються до уваги пояснення ОСОБА_2, який не заперечуючи факту свідомої несплати аліментів на користь ОСОБА_1 вказував на наявність домовленості між ним та ОСОБА_1 щодо добровільного надання грошей їх дитині - ОСОБА_3, на користь якої останній зобов'язаний до сплати аліментів, із подальшим повідомленням про це позивачем-відповідачем відділу ДВС, так як документально ця домовленість зафіксована жодним чином не була, доказів на доведення її існування ОСОБА_2 суду надано не було.

Суд не має можливості зменшити розмір заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2, оскільки в ході судового слідства не доведено оплату відповідачем-позивачем конкретної суми у визначений час, оскільки допитаними в суді свідками називались лише приблизні суми, які надавались ОСОБА_2 без вказівки на конкретні дати.

Таким чином, на думку суду, ОСОБА_2 надавав кошти дитині за власною ініціативою, без узгодження із відділом ДВС та позивачем-відповідачем, а тому ці обставини не можуть бути підставою для звільнення його від оплати заборгованості по аліментах.

Судом не приймаються до уваги надані ОСОБА_2 квитанції про сплату останнім грошових коштів ОСОБА_1 7 серпня 2012 року, 28 серпня 2012 року та 7 листопада 2012 року, так як вони не стосуються предмету спору, оскільки доводять виконання ним зобов'язань по аліментах у період, який не зазначено у позовній заяві ОСОБА_1

З тих же міркувань судом не приймається до уваги заява ОСОБА_2 щодо звернення стягнення за аліментними зобов'язаннями на заробітну платню від 6 червня 2012 року та довідки про розмір заробітної плати та розмір утриманих із неї сум, так як всі ці документи не відносяться до періоду, за який позивачем нараховано неустойку (пеню).

З огляду на наведене, суд вважає вимоги ОСОБА_2 щодо звільнення його від заборгованості по аліментах безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, так як в судовому слідстві не доведено наявності суттєвих обставин, що мали істотне значення для несплати відповідачем-позивачем аліментів.

На підставі наведеного, ст.ст. 180, 196, 197 СК України, керуючись ст.ст. 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 6 097 гривень 42 копійки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 від обов'язку сплати заборгованості по аліментах у сумі 19 240 гривень 68 копійок на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 та стягнення понесених ним судових витрат - відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області Т.О.Ведяніна