18.12.2012

Справа № 212/295/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2012 Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Саблука С.А.,

при секретарі Храновській І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії не у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності до чинного законодавства, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 не зявилась, проте надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність в якій збільшила позовні вимоги ОСОБА_1 та просила суд визнати дій відповідача неправомірними та зобов'язати вчинити дії щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по день прийняття судом рішення у справі, а також стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних та втрати від інфляції в сумі 29611,67 грн. та моральну шкоду в сумі 6188 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявилась проте надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що вимоги позову не визнає та просила суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши докази та давши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 р.) Другої світової війни було менше 18 років.

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено право дитини війни на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»були визнані неконституційними і втратили чинність. Аналогічна позиція з даного питання була висловлена і у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.

Ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Врахувавши вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивач щодо визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на її користь 3 % річних та суми втрат від інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 зазнала збитків внаслідок порушення відповідачем її прав.

Також, суд задовольняючи вимоги позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, врахував положення ст.. 10-1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якій зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Так, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано значні матеріальні збитки, що для пенсіонера, а тим паче інваліда 1 групи, є дійсно значними втратами, що дає суду є достатні підстави вважати, що позивачу було завдано душевних та моральних страждань.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року № 3491, який набрав чинності з 19.06.2011 року (опублікований у газеті «Голос України»від 18.06.2011 року № 110), встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік", тобто позовні вимоги можуть бути задоволені лише до 18.06.2011 року включно.

Відповідно до ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 9, ст. ст. 94, 99-100, 158-163, 1832 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 не у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, розмір якої встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 01.01.2006 року до 18.06.2011 року включно, з урахуванням проведених виплат.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо неналежного інформування ОСОБА_1 про набуття права на призначення підвіщеної як дитині війни пенсі. Порядку її призначення, її розміру, порядку виплати.

Визнати порушення управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці щодо ОСОБА_1 ст.ст. 8, 10, 1 протоколу 1, ст.. 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 1753,87 грн., 17690,69 грн. втрат від інфляції та моральну шкоду в сумі 6188 гривень.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова суду набуває законної сили, якщо протягом десяти днів з дня її отримання не було подано апеляційної скарги.

Суддя: