Справа № 0603/4831/12 Провадження № 2/0603/1978/12
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.09.2012 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В., за участю секретаря судових засідань Жмурко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заявуОСОБА_2
доОСОБА_3
провизнання договору купівлі-продажу дійсним
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовною заявою з вимогами до ОСОБА_3, у якій просить:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу причепа "Турист", укладений між ним та ОСОБА_4;
- визнати за ним право власності на причіп "Турист" НОМЕР_1;
- зобов'язати Бердичівське Відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління Держаної автомобільної інспекції Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Житомирській області (далі -Бердичівське ВРЕР) зареєструвати причіп "Турист" НОМЕР_1.
Викладені у позовній заяві вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що він та ОСОБА_4 28.09.2011 р. досягли домовленості про купівлю-продаж причепа "Турист", рама НОМЕР_1, на виконання якої він передав ОСОБА_4 1 000,00 грн., а останній передав йому зазначений причеп та документи на нього, проте у подальшому договір купівлі-продажу не було оформлено у відповідності до вимог законодавства України, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, його спадкоємницею є ОСОБА_3, яка була його дружиною, та яка була свідком фактичного укладення договору купівлі-продажу причепа.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, проте подав заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу за його відсутності.
ОСОБА_3 у судове засідання також не з'явилась, проте подала заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги визнає та просить розглядати справу за її відсутності.
За таких обставин суд, виходячи зі змісту статті 169 Цивільного процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Фіксування судового процесу за допомогою звукореєстраціївального технічного засобу не здійснюється на підставі частини першої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої, зокрема, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукореєстраціївального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
28.09.2011 р. ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн. та надав йому у власність причіп "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р., та документи на причіп, а саме -довідку-рахунок НОМЕР_2 від 14.07.1998 р. (а. с. 4) і технічний паспорт (а. с. 5), що підтверджується розпискою від 28.09.2011 р., підписаною ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_3 (відповідач у справі) та ОСОБА_5, які теж підписали розписку (а. с. 3).
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 28.09.2011 р. фактично було укладено договір купівлі-продажу причепа "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р.
При цьому суд зазначає, що пункт 3 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України визначає, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Частиною першою статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Виходячи з вказаного, суд вважає, що правочин (договір купівлі-продажу причепа "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску - 30.04.1998 р.), вчинений 28.09.2011 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки його було виконано в момент вчинення, міг бути вчиненим без додержання письмової форми (усно), а відтак він є дійсним, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу причепа "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р.
Частина четверта статті 174 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З викладених підстав заява ОСОБА_3 про визнання позову ОСОБА_2 в частині вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу причепа "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р., не приймається судом як така, що суперечить законодавству України.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.11.2011 р. (а. с. 6), а відтак він та ОСОБА_2 не змогли оформити укладений між ними договір купівлі-продажу причепа "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р. у формі, у якій би він у відповідності до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. № 1371, далі -Порядок) був би підставою для здійснення ОСОБА_2 державної реєстрації (перереєстрації) вказаного причепа.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином ОСОБА_2, уклавши з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу причепа "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р., набув право власності на зазначений причіп, проте не може здійснити держану реєстрацію (перереєстрацію) останнього через відсутність документів, передбачених пунктом 8 Порядку, які є підставою для реєстрації (перереєстрації) причепа, що, в свою чергу, обмежує його право власності, оскільки згідно з абзацом другим пункту 7 Положення експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекції (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Статті 391 та 392 Цивільного кодексу України визначають, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на причіп "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р.
Як вказувалось вище, ОСОБА_3 визнає позов, а відтак суд, зважаючи на частину четверту статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, зміст якої наводився раніше, задовольняє позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на причеп "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р.
При цьому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Бердичівського ВРЕР зареєструвати причіп "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р., оскільки, по-перше, Бердичівське ВРЕР не було зазначено у позовній заяві у якості відповідача, а по-друге, оскільки позовна заява та додані до неї документи не вказують на те, що між ОСОБА_2 та Бердичівським ВРЕР існує спір щодо реєстрації причепа "Турист-03" заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р.
З викладених підстав заява ОСОБА_3 про визнання позову ОСОБА_2 в частині зобов'язання Бердичівського ВРЕР зареєструвати причіп "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р., не приймається судом, виходячи з положень частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, що наводилась раніше, як така, що суперечить законодавству України.
При цьому суд вважає за необхідне вказати, що судове рішення у даній справі про визнання за ОСОБА_2 права власності на причіп "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р., є підставою для здійснення Бердичівським ВРЕР реєстрації (перереєстрації) вказаного причепа (абзаци перший, другий та п'ятий п. 8 Положення: державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі -правомірність придбання) транспортних засобів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин).
Частиною першою статті 79 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 88 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином документально підтверджені судові витрати, понесені ОСОБА_2, підлягають відшкодуванню ОСОБА_3 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 10, 11, 15, 18, 57 -60, 64, 79, 88, 174, 208, 209, 212 -215 Цивільного процесуального кодексу України,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, право власності на причіп "Турист-03", заводській НОМЕР_1, дата випуску -30.04.1998 р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у якості відшкодування судових витрат 71,53 грн.
Роз'яснити, що:
- дане рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано
- у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом;
- апеляційна скарга на дане рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення;
- особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Корбут