ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2012 р.Справа № 5023/4750/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.
розглянувши справу
за позовом Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області, м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" м. Харків
про стягнення 3083,18 гривень
за участю представників сторін:
Позивача - не з'явився;
Відповідача - не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" (надалі -Відповідач) суми заборгованості у розмірі 3083,18 гривень, у тому числі, 592,92 гривень суми основної заборгованості, 2490,26 гривень штрафу за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 53/Км на охорону об'єктів за допомогою охоронної сигналізації, укладеного між сторонами 01 лютого 2008 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 листопада 2012 року.
12 листопада 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №3984) витребувані судом документи на підтвердження заявлених вимог, також просив суд розглянути справу без участі представників Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області та розглядати справу за наявними в ній документами. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 листопада 2012 року було відкладено розгляд справи на 11 грудня 2012 року у зв'язку з неявкою представників сторін.
Позивач у судове засідання 11 грудня 2012 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 05 листопада 2012 року.
Відповідач у судове засідання 11 грудня 2012 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 02 листопада 2012 року.
Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.
Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 23 жовтня 2012 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представників сторін.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
01 лютого 2008 року між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - Відповідач) був укладений договір №53/Км на охорону об"єктів за допомогою охоронної сигналізації. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до п.1.1. спірного договору, Позивач зобов'язувався забезпечувати реагування наряду міліції охорони у разі надходження на пульт централізованого спостереження сигналу тривоги при використанні Відповідачем засобів ручної тривожної сигналізації встановлених на об'єктах Відповідача, які зазначені в Розрахунках-Дислокаціях і Плані-Схемі, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.2.4. даного договору, Відповідач повинен був своєчасно здійснювати оплату за надані послуги, а саме, перший платіж здійснюється не пізніш п'яти банківських днів після підписання сторонами цього договору. Усі наступні платежі здійснюються Відповідачем не пізніш п'яти днів до кінця кожного місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі, надавши Відповідачу відповідні послуги за час дії договору, але Відповідач, в свою чергу, вищевказані рахунки оплачував з порушенням строків оплати, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 42-61), у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед Позивачем у розмірі 592,92 гривень за жовтень 2009 року, яка до цього часу не погашена. Доказів сплати відповідної заборгованості за спірним договором до суду не надав.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До того ж ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем основного боргу в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 592,92 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2490,26 гривень штрафу за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, суд зазначає наступне.
Пункт 6.2. роз'яснює, що у разі порушення зобов'язань обумовлених пунктами 2.3, 2.4, 2.6, 3.3.16 Договору Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 10% від суми кожного невиконаного своєчасно зобов'язання. Якщо порушення, про які йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більше рази) - Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 50% від суми кожного своєчасно невиконаного зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача відповідного штрафу, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодаства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 530, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС" (61037, м.Харків, Московський р-н, пр-т Московський, 197-б; ідентифікаційний код 21197076) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 "а", р/р 26005028023001 в ДРВ АТ "Брокбізнесбанк", ЗКПО 08596860, МФО 300249) 592,92 гривень суми основної заборгованості, 2490,26 гривень штрафу та 1609,50 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17 грудня 2012 року.
Суддя Калантай М.В.
Справа № 5023/4750/12