1
Справа № 22ас/3822 Головуючий у 1 інстанції Рафальський Й.Л.
Категорія - 31 Доповідач: Павицька Т.М.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року апеляційний суд Житомирської
області в складі :
головуючого судді Головчук С.В. суддів Павицької Т.М., Кашапової Л.М. з участю секретаря Калинець Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до
Коростенського міського управління праці та соціального
захисту населення, ВАТ «Коростенський завод хімічного
машинобудування» про стягнення невиплачених коштів,
передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 лютого 2006 року, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду із позовною заявою і просила стягнути на її користь з відповідачів заборгованість по виплатах, передбачених ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 22234, 00 грн.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської
області від 24 лютого 2006 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування»
на користь ОСОБА_1 6174 грн. допомоги у зв'язку з
обмеженням споживання продуктів харчування місцевого
виробництва та 16600,00 грн. доплати до заробітної плати. Суд
зобов'язав Коростенське міське управління праці та
соціального захисту населення прийняти від ВАТ
«Коростенський завод хімічного машинобудування» платіжні документа для перерахування вказаних коштів ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.
Позивачка має право на пільги та компенсації, встановлені Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що виплата позивачці коштів, передбачених ст.ст.37,39 Закону у розмірі,
2 встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 суперечить Закону.
Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Відповідно до статті 62 зазначеного Закону, його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
Отже спірні правовідносини крім Закону регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету (ст.63 Закону). Статтею 95 Конституції України, якою встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.
Зазначені норми узгоджуються із ст.87 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку і в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.
Таким чином фінансування вказаних програм провадиться через органи Державного казначейства у встановленому КМУ України порядку в межах наявних фінансових ресурсів, затверджених Законом України „Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою від 11.10.1995 року, визначені розміри виплат, передбачених зазначеним Законом.
Виплати зазначених коштів позивачці за 2002-2005 роки проводились у розмірах, визначених названою Постановою.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення позову не було. На підставі наведеного, коли судом 1 інстанції неправильно застосовано матеріальний закон, постанова підлягає скасуванню, по справі можливо ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Керуючись ст.62 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України від 26
липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
ст.ст.195,198,202, 205,207 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду від 24 лютого 2006 року скасувати, ухваливши нову постанову.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Коростенського міського управління праці та соціального захисту населення,
ВАТ «Коростенський завод хімічного машинобудування» про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий
Судді