Справа № 1/1304/23/12 Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М.Ю.
Провадження № 11/1390/1152/12 Доповідач: Гаврилов В. М.
Категорія -ст.197-1 ч.1,3, ст.358 ч.3
КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Гаврилова В.М.
суддів: Макойди З.М., Кобзаря В.М.
з участю прокурора: Горин У.І.
захисника: ОСОБА_1
потерпілого: ОСОБА_2
представника потерпілого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2012 року,
В С Т А Н О В И В :
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, одруженого, приватного підприємця засуджено за ч. 1 ст.197-1 КК України до штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 3 ст.197-1 КК України до штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.3 ст.358 КК України в редакції Закону України від 11 червня 2009 року до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст.70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності і кримінальну справу про його обвинувачення закрито.
Запобіжний захід засудженому - підписку про невиїзд скасовано, вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду ОСОБА_4 у серпні 2007 року маючи умисел на самовільне заняття земельної ділянки, самовільно зайняв належну ОСОБА_2 на праві приватної власності ділянку площею 0,0030 га., ринковою вартістю 31252 грн. по АДРЕСА_1 завдавши значної шкоди власнику і вчинив самовільне будівництво гаража.
Крім того ОСОБА_4, не являючись власником земельної ділянки площею 0,0030 га. по АДРЕСА_1 використав завідомо підроблений документ -Державний акт на право приватної власності на землю 111-ЛВ № 065210, виданий 26 липня 2001 року на підставі ухвали № 959 від 22 лютого 2001 року 12-ої сесії 3-го скликання Львівської міської ради, подавши його в серпні 2007 року в ЛКП "Княже місто" по вул. Тихій, 5 у м. Львові з метою захоплення вказаної земельної ділянки і незаконного будівництва індивідуального гаража.
В апеляції прокурор, посилаючись на положення ч.5 ст.74 КК України, просить змінити вирок місцевого суду звільнивши ОСОБА_4 на підставі ст. 49 КК України від призначеного покарання, а не від відповідальності, та виключивши із тексту резолютивної частини речення про закриття кримінальної справи.
В апеляції засудженого ОСОБА_4 звертається увага на те, що невизначений власник спірної земельної ділянки і тому ОСОБА_2, який має іншу земельну ділянку, зокрема в с. Суховоля, не може бути потерпілим по кримінальній справі, не перевірено чи він особисто отримував державний акт на землю, чи мав на той час автомобіль, на фальсифікацію протоколу обшуку від 04.08.2008 року, на необхідність витребування з Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Гарт" дані чи перетинав державний кордон ОСОБА_2 в період з 1 січня 1997 року по даний час, на необхідності виявлення оригіналу державного акту на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 і призначення повторної почеркознавчої експертизи, на те, що ксерокопія державного акту на ім'я ОСОБА_5 не надає права і не звільняє від обов'язків, а тому не є об'єктом злочину, а має бути сфальсифікованим сам документ чи його частина, на незадоволення клопотань про виклик свідків, повернення справи на додаткове розслідування, на те, що при оголошенні вироку він був відсутнім і апелянт просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
В запереченнях на апеляцію засудженого представник потерпілого ОСОБА_3 вважає її безпідставною, а вирок законним і обґрунтованим та просить залишити вирок без зміни, а апеляцію без задоволення.
Заслухавши доповідача, прокурора, потерпілого та його представника які підтримали апеляцію прокурора і заперечили апеляцію засудженого, засудженого ОСОБА_4 і його захисника, які підтримали апеляцію засудженого і заперечили апеляцію прокурора, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість у скоєнні ОСОБА_4 самовільного заняття земельної ділянки і самовільного будівництва на ній гаражу, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена і фактично в апеляції не оспорюється.
Твердження ОСОБА_4 в суді першої інстанції про те, що гараж будував його померлий тесть спростовуються його показами та показами його дружини ОСОБА_5 на досудовому слідстві, показами потерпілого ОСОБА_2, свідків: працівника ЛКП "Княже місто" ОСОБА_6, куди ОСОБА_4 здав підроблену ксерокопію Державного акту на право приватної власності на землю з метою захоплення земельної ділянки та будівництва гаражу, директора департаменту землеустрою та планування забудови міста ОСОБА_7 та начальника Львівського міського управління земельних ресурсів ОСОБА_8, які підтвердили підроблення ксерокопії Державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_5, та правдивість такого акту на ім'я ОСОБА_2, експертними висновками з цього приводу, показами свідків ОСОБА_9, сусідки засудженого, ОСОБА_10, який на прохання засудженого допомагав при будівництві гаражу, зокрема розвантажував у дворі будинку АДРЕСА_2 машину з бетоном, копіями постанови про накладення штрафу за самовільне будівництво, актом попередженням ЖЕКу №104 за серпень 2007 року та іншими документами, яким суд дав належну оцінку і його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у захопленні земельної ділянки та будівництві гаражу є обґрунтованим.
Разом з тим незавірена підроблена ксерокопія Державного акту на право приватної власності на землю на ім'я дружини засудженого ОСОБА_5, яку ОСОБА_4 здав в ЖЕК і яка була предметом експертного дослідження, не може вважатись документом, оскільки вона не надає будь-які права і не звільняє від обов'язків. За відсутності предмету злочину вирок в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 358 КК України підлягає скасуванню за відсутністю в його діях складу злочину.
Доводи засудженого в апеляції про незаконне визнання на досудовому слідстві потерпілим ОСОБА_2 і необхідності проведення додаткового розслідування з цього приводу спростовуються дослідженими місцевим судом доказами, прийнятими ним постановами про відмову в задоволенні відповідного клопотання засудженого і не впливають на доведеність обвинувачення ОСОБА_4
Підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_4 у повному обсязі колегія суддів не вбачає.
Суд обгрунтовано прийшов до висновку про те, що сплили строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини, але неправильно застосував кримінальний закон і в порушення вимог ч.5 ст. 74 КК України звільнив його не від призначеного вироком суду покарання, а від відповідальності, тому апеляція прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково. Вирок Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2012 року щодо ОСОБА_4 змінити -1) скасувати в частині засудження його за ч.3 ст. 358 КК України і в цій частині провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину; 2) виключити з резолютивної частини вироку посилання на звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності і на закриття кримінальної справи про його обвинувачення.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст.197-1 КК України до штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч. 3 ст.197-1 КК України до штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст.70 КК України вважати остаточно призначеним покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді штрафу в розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ст.49 КК України вважати ОСОБА_4 звільненим від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили
Головуючий : Судді :