АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/16837/12 Головуючий в 1 інстанції - Кондратенко О.О.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.М., Кулікової С.В.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві, ОСОБА_7 про виключення майна з опису, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою, в якій просила виключити з опису гаражний бокс АДРЕСА_1, арештований державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві , згідно акту опису й арешту майна серії АА № 057265. Вимоги обґрунтовує тим, що вона (ОСОБА_5) перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 1971 року. 09.10.2009 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м Києві було описано вищезазначений гаражний бокс та накладено арешт. Позивачка вважає, що оскілки вищезазначений гаражний бокс, ОСОБА_6 було придбано під час перебування у шлюбі, то дане описане майно (гаражний бокс АДРЕСА_1) перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Так, як вона не повинна нести відповідальність перед ОСОБА_3, державним виконавцем порушені її права.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2012 року в задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві, ОСОБА_7 про виключення майна з опису - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В скарзі посилався на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 357, 368, 370, 371, 372, 391 ЦК України, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Конституції України ст.ст. 5, 8, 10, 11, 60, 212, 213, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 214, п. З ч. 1 ст. 215 ЦПК України, неповністю з'ясовано обставини що мають значення для справи. Суд при винесенні рішення не врахував, що арештоване майно було придбане подружжям під час шлюбу за спільні кошти, а тому воно належить також позивачці і без виділу її частки в натурі державний виконавець не повинен був його арештовувати .
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.
Представник відповідача проти доводів скарги заперечував.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Розмір часток майна дружини та чоловіка під час поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.
Згідно з ч. 1 ст. 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Таким чином, вирішення питання про виключення з опису належної одному із подружжя частки майна у спільній сумісній власності подружжя проводиться з урахуванням положення статей 60, 70 СК України. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділене, слід визначати з урахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернене стягнення за виконавчими документами; разом із цим, на частку кожного з подружжя, яка виділяється як майно, що підлягало опису, так і майно, що йому не підлягало.
За правилами ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і в обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено статтею 379 ЦПК України, яка передбачає, що частка майна боржника у такому майні визначається судом за поданням державного виконавця.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову, вважав встановленими такі обставини:
Подружжя ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) перебувало в зареєстрованому шлюбі з 1971 року.
31 жовтня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 посвідчено договір купівлі - продажу машино місця, за яким ТОВ «Житло -Буд» продало, а ОСОБА_6 купив машино місце № 29 підземної автостоянки в жилому будинку АДРЕСА_1. Право власності на гаражний бокс зареєстровано за боржником.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2008 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 за невиконання договору позики - 672 041, 05 грн.
14 вересня 2009 року старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Дякон Н.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, по виконанню виконавчого листа № 2-6469, виданого 05.08.2009 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення 672 041, 05 грн. з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3
Згідно акту опису й арешту майна від 09.10.2009 року, державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Дякон Н.М. проведено опис гаражного боксу АДРЕСА_1. На описане майно встановлено обмеження права користуватися ним: заборона відчуження та користування.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що в позивачка немає правовстановлюючих документів на належну їй частину гаражного боксу, а частки, які належать кожному із подружжя ОСОБА_6 у встановленому законом порядку визначені не були.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи позов одного з подружжя про виключення з опису належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя, необхідно враховувати приписи сімейного законодавства по те, що майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і у випадку поділу його їх частки визнаються рівними. Розмір часток подружжя у спільному майні і яке конкретно майно має бути йому виділено суд визначає з врахуванням всього нажитого майна, включаючи і те, на яке за законом не може бути звернено стягнення за виконавчими документами і яке не підлягає конфіскації. Разом з цим на частку кожного з подружжя має бути виділено як майно, що підлягало опису, так і майно, що не підлягало опису.
Враховуючи вказані роз'яснення, а також вимоги ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в позові, яка не зверталась до суду з вимогою про визнання за нею права на майно яке вона просила виключити з акту опису, не зазначила повний перелік набутого за час шлюбу майна, не просила про його виділ їй в натрі, а тому суд правомірно не виключив з опису майно, яке за правовстановлюючими документами на праві власності належить боржнику.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом при винесенні рішення по справі не враховано, що на момент опису й арешту спірного майна (машино місця №29 підземної автостоянки в жилому будинку АДРЕСА_1) державним виконавцем, зазначене майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя, не приймаються апеляційним судом, тому, що як вже зазначалось вище заявник, який бажає звільнити майно з під арешту, зобов'язаний заявити вимоги про право на це майно з урахуванням іншого майна, яке перебуває у спільній власності подружжя.
При цьому, суд керувався вимогами ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Доводи скарги про те, що державний виконавець зобов'язаний був звернутись з поданням про виділ частки боржника із спільного майна, також не впливають на правильність ухваленого рішення, тому що, таке подання подається на стадії звернення стягнення на майно, а не на стадії його арешту.
З урахуванням вищенаведеного, норми ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 357, 368, 370, 371, 372, 391 ЦК України, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 41 Конституції України порушені не були.
Суд розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог, перевірив доводи і заперечення сторін наданими сторонами доказами, яким дав належну правову оцінку, без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає зако
нної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: