АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого суддіБоголюбської Л.Б.,

Суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.,

за участю прокурора Ємця А.А.,

представника цивільного позивача ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

особи, яка звільнена від кримінальної відповідальності,ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією представника цивільного позивача на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року.

Цією постановою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Шпола, Черкаської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, який має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючий директором ТОВ «Дизайн-Центр» «Сова», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 382 КК України у зв'язку з застосуванням до нього п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3, у вчинені злочину передбаченого. 2 ст. 382 КК України, - закрита.

Цивільний позов ТОВ «Імпреза Полі сервіс» до ОСОБА_3 - залишений без розгляду.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи службовою особою - директором ТОВ «Дизайн-Центр «Сова», умисно не виконав рішення Господарського суду м. Києва від 21.01.2010 року, яким було задоволено позов ТОВ «Імпреза Полісервіс» до ТОВ «Дизайн - Центр «Сова» на загальну суму 268 786 грн. 56 коп., що набрало законної сили 16.02.2010 року, а саме: достовірно знаючи про його наявність та існування арешту, накладеного державним виконавцем на розрахункові рахунки ТОВ «Дизайн-Центр «Сова» в порядку примусового виконання вказаного рішення суду, 28.04.2010 року подав до АТ «УкрСиббанк» необхідні документи для відкриття банківського рахунку № НОМЕР_1, внаслідок чого ТОВ «Дизайн - Центр «Сова» продовжувало здійснювати фінансово-господарську діяльність, а рішення суду було не виконано, чим завдав ТОВ «Імпреза Полісервіс» збитків на суму 268 786 грн. 56 коп., що станом на 28.04.2010 року в сто і більше разів перевищило неоподаткований мінімум доходів громадян і є істотною шкодою.

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст. 382 КК України.

Постановою від 27.04.2012 року задоволене клопотання захисника ОСОБА_2, а підсудного ОСОБА_3 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності і закрито кримінальну справу щодо нього, оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 382 КК України є злочином середньої тяжкості і на утриманні підсудного перебуває дитина, якій на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2011 році» не виповнилося 18 років і відносно якої ОСОБА_3 не позбавлений батьківських прав.

На вказану постанову представник цивільного позивача подав апеляцію, в якій не погоджуючись з рішенням суду в частині залишення цивільного позову без розгляду, просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27.04.2012 року скасувати в частині залишення цивільного позову без розгляду та постановити нову постанову, якою цивільний позов ТОВ «Імпреза Полісервіс» задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 348 858 грн. 67 коп. На обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що ТОВ «Імпреза Полісервіс» був зав'ялений цивільний позов на суму 348 858 грн. 67 коп. до обвинуваченого ОСОБА_3 і цей позов підлягав розгляду, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 14 Закону України « Про амністію у 2011 році» амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду. Крім того, апелянт уважає, що судом першої інстанції не вірно був застосований кримінально-процесуальний закон в частині залишення цивільного позову без розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта - представника цивільного позивача, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, пояснення захисника та особи, щодо якої кримінальна справа закрита в зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2011 році», які заперечували проти апеляції, думку прокурора, який заперечував проти апеляції і уважав постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши доводи апеляції та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ніким із учасників судового розгляду підстави та порядок застосування положень п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію в 2011 році» щодо ОСОБА_3 не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 324 КПК України питання чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі вирішується судом при постановленні вироку разом з іншими питаннями, зазначеними у вказаній статті кримінально - процесуального закону.

Як убачається з матеріалів справи, клопотання про застосування акту амністії щодо ОСОБА_3 було вирішено судом першої інстанції в підготовчій частині судового засідання в порядку ст. 296 КПК України і судове слідство по справі не проводилося та вирок відносно ОСОБА_3 не постановлювався.

З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав законних підстав для вирішення заявленого у справі цивільного позову, а тому доводи апелянта про те, що суд повинен був розглянути цивільний позов в судовому засіданні є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України « Про амністію в 2011 році» амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Зі змісту вказаної статті слідує, що обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну злочином, покладається на винну особу, яка звільнена від кримінальної відповідальності або від відбування покарання в порядку визначеному цим Законом, вироком або рішенням суду, тобто процесуальними документами, які постановлюються судом в порядку кримінального або цивільного судочинства.

Враховуючи, що по даній справі вирок судом першої інстанції не постановлювався, то питання про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, повинно вирішуватися в порядку цивільного судочинства, про що, як зазначено у оскаржуваній постанові, було роз'яснено представнику цивільного позивача.

З огляду на викладене, законних підстав для постановлення нової постанови про вирішення цивільного позову, як про це просить у своїй апеляції представник цивільного позивача, у апеляційної інстанції немає, а тому його апеляція не підлягає задоволенню.

Разом з тим, в порядку ст. 365 КПК України колегія суддів уважає необхідним виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови посилання суду на залишення без розгляду цивільного позову ТОВ « Імпреза Полісервіс» до ОСОБА_3, оскільки відповідно до вимог кримінально - процесуального закону - ст. 328, 291 КПК України суд залишає позов без розгляду при виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину або якщо цивільний позивач чи представник його інтересів, не з'явиться в судове засідання, проте в цьому випадку за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію представника цивільного позивача залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 на підставі п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2011 році» та закриття щодо нього кримінальної справи - залишити без зміни.

В порядку ст. 365 КПК України виключити з мотивувальної та резолютивної частини вказаної постанови посилання на залишення без розгляду цивільного позову ТОВ «Імпреза Полісервіс» до ОСОБА_3.

С У Д Д І:

____________________ __________________ _________________

Боголюбська Л.Б. ДзюбінВ.В. Лашевич В.М.

Справа №11/2690/1299/2012 Категорія КК: ч. 2 ст. 382

Головуючий у першій інстанції Первушина О.С.

Доповідач Боголюбська Л.Б.