Номер провадження № 22-ц/1590/9678/12

Головуючий у першій інстанції Бабаков В.П.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2012 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,

при секретарі - Криворучці Ю.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, третя особа Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство про вселення,

в с т а н о в и л а:

13.08.2009 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням та про зняття їх з реєстраційного обліку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі та відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1. Відповідачі з 1983 року не проживають у зазначеній квартирі без поважних причин, тому їх слід визнати такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати відділ в справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за спірною адресою. Уточнивши вимоги, просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою з підстав того, що вони у 1983 році вибули зі спірної квартири на інше постійне місце проживання в будинок АДРЕСА_2. Вказаний будинок належить відповідачці ОСОБА_2 з 18.10.1993 року на підставі договору дарування, будинок їй подарувала її мати ОСОБА_9

25.08.2009 року відповідачі звернулися до суду із позовом до позивачів про вселення, посилаючись на те, що позивачі та відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1. В середині липня 2009 року коли відповідачі були у відпустці, позивач ОСОБА_3 змінив замки в квартирі та не пускає до неї відповідачів, тому вони вимушені звернутися до суду.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2009 року сторін об'єднані в одне провадження.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.08.2012 року задоволено частково позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Визнано ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 про вселення. Стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та задовольнити зустрічні позовні вимоги про вселення.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивачі та відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, квартира не приватизована, знаходиться на першому поверсі одноповерхового будинку та складається з кімнати, площею 15,7 кв.м., кухні, площею 9,1 кв.м., коридорів, площею 3,3 кв.м. та 5,3 кв.м. Крім того, самочинно у 2009 році збудовані 2 кімнати, вбиральня, ванна кімната.

Первісно квартира була надана у користування ОСОБА_10 на підставі ордеру на склад сімї -ОСОБА_11, яка померла в 1965 році, ОСОБА_7 та ОСОБА_12

З 1966 року ОСОБА_12 в спірній квартирі не проживала, вибувши на інше постійне місце проживання, в 1967 році ОСОБА_10 уклав шлюб із ОСОБА_4 та в 1968 році у них народився син ОСОБА_3

З 1968 року ОСОБА_10 проживав в спірній квартирі разом із дружиною ОСОБА_4 та синами ОСОБА_7 та ОСОБА_3 В 1982 році ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_2 та вибув до місця її проживання в АДРЕСА_3

ОСОБА_10 помер в 2005 році.

В 1983 році за згодою всіх членів родини в спірній квартирі були прописані ОСОБА_2, а в 2000 році - їх син ОСОБА_8, оскільки будинок підлягав знесенню і це надавало можливість отримати житло для різних родин.

ОСОБА_2 з 18.10.1993 року на праві приватної власності на підставі договору дарування належить будинок АДРЕСА_2 який належав раніше її матері ОСОБА_9

Відповіддю ВАТ «Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго»підтверджено, що ОСОБА_2 є користувачем електроенергії, яка поставляється за адресою будинку в АДРЕСА_2, довідками сільського голови Комінтернівської сільради за різні роки підтверджено, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі вибули на постійне місце проживання за іншою адресою, тому втратили право на користування спірною квартирою, а вимоги про вселення є безпідставними.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на законі.

Факт не проживання ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 за адресою спірної квартири підтверджується поясненнями свідків, покази яких не спростовані, письмовими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Надаючи пояснення на обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7, ОСОБА_2, навіть у суді апеляційної інстанції не могли надати змістовних пояснень щодо фактичних обставин проживання в спірній квартирі, підтвердили відсутність в ній їх особистих речей, окрім шафи та ліжка, наявність яких не підтверджено жодними доказами, не могли змістовно описати останній раз перебування в спірній квартирі, пояснення щодо цього носили суперечливий характер, доказів про несення ними витрат на оплату спірної квартири також не надано.

Доводи про те, що їх відсутність пояснюється поважними причинами, зокрема необхідністю догляду за матір'ю ОСОБА_9 лише підтверджують факт не проживання, і не можуть бути обґрунтуванням відсутності такий тривалий час.

Більш того, мотиви відсутності за адресою не проживання у разі вибуття на інше місце проживання при тому, що вимоги пред'явлені на підставі ст.107 ЖК України правового значення не мають, і підставами для збереження права на житло не являються.

Доказів про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 не проживають однією родиною не надано, про їх спільне проживання, крім іншого, свідчить і те, що вимоги про вселення ними пред'явлені спільно та одночасно.

Доводи апеляційної скарги про те, що по теперішній час ОСОБА_2 отримують поштову кореспонденцію за адресою спірної квартири матеріалами справи не підтверджено, а наявність двох конвертів (а.с.11,12,т.2) за цією адресою сама по собі факт проживання не підтверджує, оскільки за наявності реєстрації діє презумпція відповідності місця реєстрації місцю проживання особи.

Так само відповідь КУ «Міської поліклініки №28»від 15.01.2010 року на адресу юридичної консультації (а.с.84,т.2) про те, що на ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_13 в реєстратурі заведені амбулаторні картки, не підтверджує факту проживання за адресою спірної квартири, та доказів про отримання ними медичної допомоги саме за адресою спірної квартири не надано.

Крім того, сама по собі квартира фактично складається з однієї кімнати та підсобних приміщень, а сторони є різними родинами, в кожній з яких є діти різного віку та статі.

Факт здійснення будівництва додаткових приміщень до спірної квартири ОСОБА_3 відповідачами не заперечувався, що також підтверджує те, що участі у долі спірного майна вони не брали.

Факт створення перешкод в проживанні належними та допустимими доказами не підтверджений, звернення до органів міліції через конфлікт до уваги не приймається, оскільки як з боку ОСОБА_7, так і з боку ОСОБА_2 мав місце вже після подання позовної заяви ОСОБА_3 до суду.

Більш того, в своїх поясненнях, що наявні в відмовному матеріалі №12700 від 15.08.2009 року, ОСОБА_7 повідомив, що тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із родиною, але тепер, 15.08.2009 року має намір проживати за місцем реєстрації -спірної квартири. Крім того, особа втрачає право на житло з часу вибуття, а тому на час звернення права на користування житлом вже були втрачені.

Відомості про проживання в спірній квартирі до часу звернення до суду об'єктивно також іншими відмовними матеріалами не підтверджено, а пояснення ОСОБА_2 щодо того, що вона періодично проживає в спірній квартирі суперечать поясненням її чоловіка ОСОБА_7 про те, що разом із родиною він тривалий час проживає в будинку по вул.Лесі Українки,9 с.Олександрівка Комінтернівського району Одеської області.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачі вибули на постійне проживання до іншого населеного пункту та втратили право користування спірною квартирою.

За таких обставин доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують, тому вона підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: