Номер провадження № 22-ц/1590/5437/12

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков О.С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2012 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.,

при секретарі - Криворучці Ю.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, посилаючись на те, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., який є інвалідом та проживає спільно з нею. Оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно в достатньому обсязі не надає, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, додаткові витрати на дитину в сумі 1 000 грн. щомісячно.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.03.2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, а також додаткові витрати в сумі 500 грн. щомісячно, починаючи з 30.11.2011 року до 27.08.2017 року (дня досягнення повноліття дитиною) та судові витрати. Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць піддано негайному виконанню. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач має постійне місце роботи, середньомісячний заробіток складає 6257,16 грн., та за період квітень 2011р. - вересень 2011р. отримав доход в сумі 37 542,97 грн.

Задовольняючи позов про стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив із обов'язку батьків утримувати неповнолітніх дітей.

Такий висновок суду ґрунтується на законі, судом правильно встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про те, що дитина насправді не проживає із матір'ю, а відтак остання немає права на отримання аліментів до уваги не приймається, оскільки доказів на підтвердження того, що на час розгляду справи місце проживання дитини визначено окремо від матері не надано.

Довідки та табелі досягнень у навчанні дитини вказують на те, що малолітній ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_1 що не збігається із місцем реєстрації матері -позивачки у справі. Водночас оскільки місце проживання дитини не визначено окремо від матері, відповідач не заперечував, що дитина із ним не проживає, та враховуючи необхідність надання дитині утримання, суд правильно виходив з презумпції ст.29 ЦК України про те, що місцем проживання дитини є місце проживання її батьків.

Разом із тим погодитися із висновком суду щодо стягнення додаткових витрат на дитину неможна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей людини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дитина потребує на додаткові витрати, оскільки страждає на захворювання, проте не навів жодного доводу на підтвердження того, з яких міркувань визначений їх розмір.

Дійсно, вбачається з довідок та висновків, що дитина хворіє на аутизм, в зв'язку з чим потребує на реабілітаційну програму, однак на підтвердження фактично зазнаних додаткових витрат наданий один чек на суму 273,65 грн. (а.с.17), інших доказів, які б обґрунтовували розмір додаткових витрат наперед не надано.

За таких обставин висновок суду в зазначеній частині не відповідає обставинам справи, тому рішення в цій частині підлягає зміні в частині розміру додаткових витрат, стягненню підлягають 300 гривень щомісячно, виходячи з наданих доказів на їх підтвердження.

Факт того, що дитина проходила курс реабілітації з 28.11.2011 року по 09.12.2011 року, вартістю 9600 гривень, і кошти були сплачені лише відповідачем, не виключає того, що дитина потребує на отримання додаткових витрат щомісячно, а питання розподілу витрат між батьками, обов'язки яких є рівними, може бути вирішене відповідачем шляхом пред'явлення окремого позову.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -зміні в частині розміру додаткових витрат на дитину.

Керуючись ст.ст.304,п.3ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 06 березня 2012 року змінити в частині стягнення додаткових витрат на дитину.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 300 гривень щомісячно, починаючи з 30.11.2011 року і до досягнення дитиною повноліття, в решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: