АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва, у складі:

Головуючого, судді Одинця В.М.,

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.,

за участю прокурора Семененко В.І.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляцією скаржника ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року.

Цією постановою апеляція ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду 01 жовтня 2012 року, визнана такою, що не підлягає розгляду, оскільки апелянтом не усунуті недоліки зазначені в постанові від 23 жовтня 2012 року, про залишення апеляції без руху.

В апеляції скаржник просить скасувати постанови суду від 08. 08. 2012 р., 10. 09. 2012 р., 01. 10. 2012 р. та 05.11.2012 року та направити матеріали скарги до Служби Безпеки України для додаткової перевірки, та внаслідок апеляційного розгляду винести окрему ухвалу на адресу судді суду першої інстанції, яке направити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, вказуючи, що незаконність постанови суду полягає у невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд прийшов до помилкового висновку, щодо невідповідності його апеляції вимогам ст. 366 КПК України, так як ст. 350 КПК не передбачає відповідність апеляції вимогам ст. 366 КПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2012 року скарга ОСОБА_1 на бездіяльність МВС України залишена без задоволення,

Не погоджуючись з постановою суду скаржник подав апеляцію, яка постановою суду від 10 вересня 2012 року залишена без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 350 КПК України, а саме, в ній не було зазначено в чому саме полягає незаконність постанови від 08.08.2012 року та не чітко викладено прохання яке випливає з рішень, передбачених ст. 366 КПК України, та яке повинен винести суд апеляційної інстанції за результатами розгляді апеляції, та апелянту надано строк для усунення недоліків.

01 жовтня 2012 року, оскільки, після внесення ОСОБА_1 апеляції в новій редакції, в якій не були усунуті зазначені в постанові від 10 вересня 2012 року недоліки, суд першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 352 КПК України визнав його апеляцію на постанову від 08 серпня 2012 року такою, що не підлягає розгляду.

Виражаючи свою незгоду з постановою суду від 01 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 вніс апеляцію на цю постанову, яка постановою від 23 жовтня 2012 року була залишена без руху, з наданням строку на усунення недоліків, які полягали в недотриманні апелянтом вимог ст. 350 КПК України, оскільки в ній не були чітко викладено прохання, яке з рішень, передбачених ст. 366 КПК України повинен винести суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду.

В межах надано строку для усунення недоліків визначених в постанові про залишення апеляції без руху, ОСОБА_1 вніс нову редакцію апеляції, проте, не усунувши недоліків визначних в постанові суду від 23 жовтня 2012 року.

Перевіряючи доводи апеляції скаржника ОСОБА_1 щодо помилковості висновків суду в частині невідповідності його апеляції вимогам ст. 366 КПК України, оскільки ст. 350 КПК України не передбачає таку необхідну умову, як відповідність вимоги апелянта ст. 366 КПК України, колегія суддів визнає безпідставними і погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Так, в резолютивній частини апеляції ОСОБА_1 від 19 листопада 2012 містяться прохання апелянта скасувати постанови суду від 08.08. 10.09. та 23.10.2012 року та направити до Служби безпеки України для додаткового розслідування та встановлення корупційних дій, що не відповідає вимогам ст. 350 КПК України, оскільки діючим кримінально-процесуальним законодавством не передбачено оскарження постанов про залишення апеляції без руху, якою є постанова від 23.10.2012, та оскарження в одному апеляційному провадженні декількох різних процесуальних рішень районних судів.

Також, колегія суддів визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо невідповідності резолютивної частині апеляції ОСОБА_1 від 19 листопада 2012 року, оскільки в ній зазначено прохання прийняти апеляційним судом рішення, яке не відповідає положенням ст. 366 КПК України.

За таких обставин, в зв'язку з тим, що апелянтом не було усунуто недоліки апеляції, постановою суду першої інстанції було обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 352 КПК України, апеляцію було визнано такою, що не підлягає розгляду.

Керуючись ст.ст. 352, 365, 366 КПК України 1960 року та п. п. 11, 13, 15 Розділу ХІ Перехідних положень, судова колегія

у х в а л и л а:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року, якою апеляція ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду 01 жовтня 2012 року, визнана такою, що не підлягає розгляду - залишити без зміни, а апеляцію скаржника ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

_________________ _________________ ________________

Справа № 10/2690/2530/2012 Категорія КПК: 352

Головуючий у першій інстанції - Тарасюк К.Е.

Доповідач - Одинець В.М.