АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючої судді Одинця В.М.,

суддів Бовтрук В.М., Присяжнюка О.Б.,

прокурора Сотченко М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2012 року.

в с т а н о в и л а:

Вказаною постановою суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 в якій він просив визнати дії Генеральної прокуратури України незаконними та зобов'язати провести розгляд скарг відповідно до КПК України та Дисциплінарного статуту, та постановити окрему постанову з направленням її до Генеральної прокуратури України..

В обґрунтування вказаного рішення суд зазначив, що чинними нормативними актами підстави та повноваження суду щодо визнання незаконними дій прокурора та зобов'язання його вчиняти певні дії не передбачені, а також, що судом не встановлено порушень з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України при розгляді скарг ОСОБА_1

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду та визнати дії Генеральної прокуратури України незаконними, з зобов'язанням провести розгляд заяв відповідно до КПК України, вказуючи, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи скаржник звернувся до Генеральної прокуратури України з заявами на неправомірні дії прокурора Христівського району, начальника Христівського РУ ГУ МВС України в Черкаській області, в зв»язку з незгодою з рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.07.2012 року, відшкодування шкоди, повідомлення про розгляд справи від 28.03.2012 року та 30.03.2012 року, та з інших питань, які 22.08.2012 року Генеральною прокуратурою України були направлені прокурору Черкаської області для перевірки наведених доводів.

Не погоджуючись з порядком вирішення його заяв ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії прокуратури незаконними та зобов'язати провести розгляд його скарг відповідно до КПК України та Дисциплінарного статуту, а також, постановити окрему постанову з направленням її до Генеральної прокуратури України, а також стягнути матеріальну та моральну шкоду, вказуючи при цьому, що він звертався до Генеральної прокуратури України як до органу, який зобов'язаний вести нагляд за додержанням законів підлеглих прокурорів, проте отримав відписку.

Доводи апеляції скаржника ОСОБА_1 в частині відмови йому в судовому захисті законних прав при постановленні численних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, колегія суддів, приходить до висновку про їх безпідставність, оскільки оскарження постанова про відмову в порушенні кримінальної справи має зовсім інший процесуальний порядок оскарження, передбачений ст. ст. 236-1, 236-2 КПК України.

Також, аналіз доводів апеляції скаржника щодо безпідставного визнання судом дотримання Генеральною прокуратурою України вимог закону при направленні його заяви за належністю прокурору Черкаської області, свідчить про їх необґрунтованість, оскільки ці дії прокуратури відповідають вимогам п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК України, яка передбачає, що по заяві про злочин прокурор може прийняти рішення про направлення заяви за належністю.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду в тій частині, що суд не мав законних повноважень для задоволення скарги про визнання дій Генеральної прокуратури України протиправними, оскільки суд не наділений правом визнавати дії чи бездіяльність прокурора неправомірними, та зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено кримінально-процесуальним законом, так як оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.

Беручи до уваги, що в ході судового розгляду не було встановлено порушень закону з боку посадових осіб Генеральної прокуратури України, які б вимагали вжиття відповідних заходів, підстав для постановлення окремої постанови чи ухвали не встановлено.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1 та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року та п. п. 11, 13,15 Розділу ХІ, Перехідних положень, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій Генеральної прокуратури України незаконними та зобов'язання провести розгляд скарг відповідно до КПК України та Дисциплінарного статуту, та постановити окрему постанову з направлення до Генеральної прокуратури України - залишити без змін.

СУДДІ:

__________________ ________________ _______________

Справа №10/2690/2597/2012 Категорія КК: ст.236 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Смик С.І. Доповідач: Одинець В.М.