АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Полтавцевої Г.А.,

суддів Корнієнко Т.Ю., Новова С.О.,

за участю прокурора Тертичного О.А.

при секретарі Новицькій І.А.,

захисника ОСОБА_1

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Києва, громадянин України, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець міста Києва, громадянин України, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимий, -

засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Питання про речові докази вирішено судом в порядку ст.81 КПК України.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними в тому, що вони, 12.03.2011 року, приблизно о 20 годині, перебуваючи біля стадіону на території ЗОСШ № 174 за адресою: м. Київ, вул. Г.Севастополя, 43, діючи спільно та узгоджено, відкрито викрали чуже майно, що належить ОСОБА_4, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 2265 гривень та майно, що належить ОСОБА_5, на суму 650 гривень, після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

При цьому ОСОБА_2 наказав малолітньому ОСОБА_6 зняти куртку та передати йому, а ОСОБА_3 в свою чергу, також наказав малолітньому ОСОБА_7 зняти куртку та передати йому і ОСОБА_2 відкрито викрав з кишені куртки малолітнього ОСОБА_6 гроші в сумі 5 гривень та мобільний телефон марки Нокіа Х2, що належать його матері ОСОБА_4.

Крім цього, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 та особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, діючи за попередньою змовою між собою, з застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я неповнолітніх потерпілих, приблизно в нуль годин 10 хвилин 13.03.2011 року, перебуваючи в парку «Відрадний» за адресою: м. Київ, вул. Г.Севастополя, 37, повторно відкрито викрали чуже майно що належить ОСОБА_8 на загальну суму 530 гривень та майно, що належить ОСОБА_9, на загальну суму 346 гривень, після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи кваліфікацію дій засуджених та фактичні обставини справи, просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2012 року в частині призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженим за ч.2 ст.186 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі кожному.

Апелянт посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що призвело, на його думку, до безпідставного застосування до них вимог ст.75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який. підтримав апеляцію, засуджених та захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, провівши часткове судове слідство та судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених у їх сукупності, і в апеляції не оспорюється.

Як видно з вироку, суд належним чином умотивував рішення, чому він прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без ізоляції його від суспільства.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд врахував ступінь і характер суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_2 злочину, який згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, його особу, який раніше не судимий, позитивну характеристику, з 2008 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря - психіатра ( а.с.43), на обліку у лікаря нарколога не перебуває ( а.с46), його відношення до вчиненого злочину, щире каяття, повне відшкодування матеріальної шкоди, молодий вік.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд врахував ступінь і характер суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який згідно з ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, його особу, який раніше не судимий, є сиротою, виховувався сестрою-опікуном, має позитивні характеристики за місцем проживання, навчання, працює, на обліку у лікаря - нарколога та психіатра не перебуває, його відношення до вчиненого злочину, щире каяття, повне відшкодування матеріальної шкоди, молодий вік.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, місцевий суд визнав вчинення ним злочину вперше, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, позитивну характеристику за місцем проживання та стан здоров'я, а обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, місцевий суд визнав вчинення злочину щодо малолітнього.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3, судом визнано вчинення ним злочину вперше, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, позитивні характеристики.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3,, судом визнано вчинення злочину щодо малолітнього.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання повністю відповідає вимогам ст.65 КК України, воно є достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів, а тому підстави для задоволення апеляції прокурора про скасування вироку через його м'якість та про постановлення нового вироку відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.11 розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.

Судді:

Полтавцева Г.А. КорнієнкоТ.Ю. Новов С.О.

Справа № 11/2690/2764/2012 Головуючий в 1 інстанції Зелінська М.Б.

Категорія ст.186 ч.2, 75, 76 КК України Доповідач Полтавцева Г.А.