АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2013 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючої судді Одинця В.М.,

суддів Присяжнюка О.Б., Бовтрук В.М.,

прокурора Карпука Ю.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2012 року.

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаною постановою суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 в тій частині де він просив визнати протиправними дії прокуратури м. Києва по направленню його заяви про злочин від 10.09.2012 року до Київської міської державної адміністрації та направлено скаргу в тій частині де він просить порушити кримінальну справу щодо прокурора до Генеральної прокуратури України.

В обґрунтування вказаного рішення суд зазначив, що вимоги скарги щодо визнання протиправними дії прокурора не лежать площині компетенції суду, яка визначена положення Кримінально-процесуального кодексу України. А також, що дії прокуратури м. Києва відповідають п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК України, оскільки заява ОСОБА_1 була направлена для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України до ГУ МВС України та до Київської міської державної адміністрації.

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову суду в частині залишення його скарги без задоволення та повернути матеріали скарги на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що судом було неправильно встановлено предмет оскарження, оскільки він оскаржував одночасне направлення його заяви до ГУ МВС України та до КМДА, яка не є органом, до підслідності якого віднесено досудове слідство за будь-яким статтями, що було розголошенням даних досудового слідства, зазначаючи при цьому, що прокуратура прийняла незаконне процесуальне рішення, що потягло порушення права на захист у кримінальному судочинстві

Також, апелянт, вказує, що висновки суду щодо відсутності у суду повноважень з контролю за діями прокурора в розумінні положень ст. 236 КПК України є хибними, оскільки на його думку, п.п.6, 8 ППВСУ № 9 від 01.11.1996 року на ст. 55 Конституції України гарантовано право оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб,, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийняті чи розгляді скарги, вказуючи при цьому, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 10 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про злочин до Служби Безпеки України де він просив перевірити вказані факти незаконного збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про нього невстановленими особами у мережі Інтернет, а також з боку КП ГОЦ і рекламних агентств «Нокан» і «Елегідос» та порушити кримінальну справу за ст. ст. 361, 61-2, 362, 363, 364 КК України, яка супровідним листом від 20 вересня 2012 року направлена до прокуратури м. Києва за належністю.

Прокуратурою м. Києва заява ОСОБА_1 направлена до органів внутрішніх страв та Київської міської державної адміністрації, так як відповідно до повноважень та завдань місцевих державних адміністрацій, визначених ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо перевірки викладених в заяві, на думку скаржника, порушень посадовими особами КП «ГІОЦ», КП «Липкижитлосервіс» вимог Закону України «Про захист персональних даних» та з інших питань.

Не погоджуючись з діями прокуратури м. Києва в частині направлення його заяви до Київської міської державної адміністрації скаржник звернувся до Печерського районного суду м. Києва з скаргою з проханням визнати протиправними дії прокуратури м. Києва та порушити кримінальну праву щодо прокурора ОСОБА_2 за ст. ст. 163, 367, 387 КК України.

Доводи апеляції скаржника щодо порушення прокуратурою м. Києва при направлені його заяви до Київської міської адміністрації його права на захист у кримінальному судочинстві, та розголошення даних досудового слідства, колегія судді визнає надуманими, оскільки всі доводи апелянта стосуються стадії досудового слідства та дізнання, а не розгляду заяви про злочин, тобто дослідчої перевірки.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині дотримання прокуратурою м. Києва вимог п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК України при направленні за належністю заяви ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, оскільки КМДА як орган виконавчої влади, якому підпорядковуються КП «Гіоц» та КП «Липкижитлосервіс», і завданням якої є, в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечувати законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян, тобто є органом здійснення державного контролю за додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитинства, сім'ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що факти порушення законодавства викладені в скарзі ОСОБА_1 були предметом розгляду судів загальної юрисдикції та адміністративних судів, а звернення скаржника з скаргою є фактично спробою у позапроцесуальний спосіб оскаржити рішення цих судів.

Перевіряючи доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду щодо відсутності належних повноважень у суду для визнання незаконними бездіяльність органів прокуратури та зобов'язання прокурора вчиняти будь-які дії, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, а суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування постанови суду в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії прокуратури м. Києва - залишити без змін.

СУДДІ:

__________________ ________________ _______________

Справа №10/2690/2590/2012 Категорія КК: ст.236 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Фаркош Ю. А. Доповідач: Одинець В.М.