Справа № 2610/16177/2012
Провадження №2/2610/7376/2012
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07 грудня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі: Лазоришинець К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про виділення часток у спільному сумісному майні та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду з позовом до Київської міської ради про виділення часток у спільному сумісному майні та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просила: 1.) виділити частки із квартири, що була у спільній сумісній власності, а саме: - виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 на 1\3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка за життя належала йому на підставі договору міни від 29.05.1998р.; - виділити та визнати право власності за ОСОБА_3 на 1\3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка за життя належала їй на підставі договору міни від 29.05.1998р.; - виділити та визнати право власності за ОСОБА_1 на 1\3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі договору міни від 29.05.1998р.; 2.) встановити факт сумісного проживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, 15 грудня 2005 року; 3.) встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5; 4.)визнати за ОСОБА_1 право власності на 2\3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що відповідно до договору міни від 29.05.1998р. квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачці, її покійній матері (ОСОБА_3) та покійному чоловіку матері (ОСОБА_2). Розмір часток кожного із співвласників спільної сумісної власності у договорі не визначений. Чоловік матері позивачки -ОСОБА_2 помер у грудні 2005 року, проте мати позивачки фактично прийнявши спадщину у встановленому законом порядку її не оформила. Після смерті матері -ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, позивачка звернулась до Третьої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття та оформлення спадщини, проте листом від 17.12.2011р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки неможливо визначити склад спадкового майна, що належало померлим.
У письмових поясненнях на позов від 07.08.2012р. представник Київської міської ради зазначив, що існує два способи прийняття спадщини: - шляхом спільного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем; - шляхом подання заяви про прийняття спадщини. Частки кожного із співвласників у праві спільної власності згідно законодавства є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Крім того, враховуючи велику завантаженість представників Київської міської ради у судових засіданнях просив слухати справу без участі представників цього органу та постановити рішення відповідно до норм чинного законодавства.
У судовому засіданні позивачка -ОСОБА_1, та її представник - ОСОБА_4, позов підтримали у повному обсязі і просили його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, і, як вказувалось вище, у письмових поясненнях на позов просив слухати справу за його відсутності.
Заслухавши думку позивачки та її представника, врахувавши письмові пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Так, судом встановлено, що 29.05.1998р. ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 обміняли належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_3 на квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, про що було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за номером 972 (а.с.10).
На підставі вказаного договору міни 03.06.1998р. у Київському міському БТІ проведено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, про що міститься відповідний штамп на договорі (а.с. 10зворот).
Реєстрація вказаної квартири за названими особами в Київському міському БТІ підтверджується і довідкою-характеристикою від 19.04.2000р. за №359686 виданою ОСОБА_3 (а.с.11).
На запит суду Київське міське БТІ листом від 01.10.2012р. за № 35880 повідомило, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на підставі договору міни (а.с.37).
Отже, як вбачається з наведеного квартира №23 є спільним сумісним майном вказаних вище осіб, а розмір часток кожного із співвласників не визначено.
Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що частки кожного із співвласників квартири АДРЕСА_1 у випадку їх виділу в натурі були б рівним (по 1/3 кожному), оскільки даних про наявність іншого судом не встановлено.
Згідно довідок КП «Житлово-експлуатаційна контора «Покровська»від 16.06.2012р. всі вказані вище співвласники з 11.06.1998р. були зареєстровані у зазначеній квартирі НОМЕР_2, де ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали по день їх смерті, а ОСОБА_1 зареєстрована і проживає на час видачі довідки (а.с.7-9).
Відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу від 25.08.1989р. НОМЕР_4 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 уродженець Сумської області, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка м.Харків, з 25.08.1989р. перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.12).
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дочкою ОСОБА_3, уродженки м.Харкова, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 від 15.01.1962р. (а.с.15).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5. у віці 77 років, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 16.12.2005р. НОМЕР_6, виданим відділом реєстрації смерті у м.Києві (а.с.13).
На запит суду Третя Київська державна нотаріальна контора листом від 16.10.2012р. повідомила, що спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_2 станом на 11.10.2012р. в нотаріальній конторі не відкривалась (а.с. 47).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 74роки, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 11.06.2011р. НОМЕР_3, виданим відділом реєстрації смерті у м.Києві (а.с.14).
Після смерті останньої Третьою Київською державною нотаріальною конторою 03.08.2011р. на підставі заяви дочки померлої -ОСОБА_1, заведено спадкову справу №395/2011, про що внесено відповідні дані до Спадкового реєстру за №27688701 (49-53зворот).
Як вбачається з копії спадкової справи ОСОБА_1 Третьою Київською державною нотаріальною конторою 17.12.2011р. направлено лист за №4209/02-14, в якому зазначено, що Свідоцтво про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1, їй видано бути не може оскільки неможливо визначити склад спадкового майна, яке належало померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.61 зворот).
Частиною 1 ст. 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч.3 та ч.5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців з часу відкриття спадщини, тобто за ч.2 ст. 1220 ЦК України з дня смерті), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
У абзацах 2 та 3 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»визначено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Оскільки як встановлено вище квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, а частки їх як співвласників у випадку їх виділу в натурі були б рівними (по 1/3 кожному), а також те, що всі вони були зареєстровані і проживали у вказаній квартирі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, з яким постійно проживала, прийняла спадщину з моменту її відкриття ІНФОРМАЦІЯ_5 (з дня смерті), в тому числі і його 1/3 частку в праві спільної сумісної власності на квартиру.
При цьому, судом не встановлено даних про те, що ОСОБА_3 подавала заяву про відмову від спадщини, як і даних про те, що були наявні інші спадкоємці після померлого ОСОБА_2, які звертались з заявами про прийняття спадщини, оскільки спадкова справа за покійним, як встановлено судом не заводилась.
Таким чином, суд вважає, що після прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_3 фактично належало право власності на квартиру НОМЕР_2, що перебувала у спільній сумісній власності, у розмірі його та її часток, тобто 2/3.
Як встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла і її дочка ОСОБА_1, яка є єдиним спадкоємцем після покійної та була зареєстрована і проживала з нею у квартирі НОМЕР_2, звернулась 03.08.2011р. до Третьої Київської нотаріальної контори з заявою, в якій вказала, що приймає спадкове майно, що залишилось після покійної.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 з дня смерті своєї матері ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, що залишилась після неї, тобто успадкувала за законом її частку в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 2/3.
Поряд з цим судом також встановлено, що позивачці, як співвласнику квартири НОМЕР_2, належить частка у праві спільної сумісної власності на неї у розмірі 1/3.
Враховуючи все наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за нею права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 яка належить їй як співвласнику на підставі договору міни від 29.05.1998р., а також визнання за нею у порядку спадкування за законом право власності на 2/3 частини вказаної квартири після померлої ОСОБА_3.
На підставі ст.ст. 369, 370, 1220, 1226, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, з урахуванням п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст. ст. ст.ст. 11, 60, 179, 208, 209, 212, 213,214-218, 222, 223, 293, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як на об'єкт спільної сумісної на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 яка належить їй на підставі договору міни від 29 травня 1998 року.
Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: