Справа № 2-40/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Краснодонський міськрайонний суд Луганської області в складі: головуючого судді - Маньковської О.О., при секретарі - Каріковій О.О., за участю позивача-відповідача ОСОБА_1,представника позивача-відповідача ОСОБА_2, представника відповідача-позивача ОСОБА_3, при розгляді у відкритому судовому засіданні цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Луганській області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку,та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1\2 частку житлового будинку та виділення у власність в натурі господарських споруд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач-відповідач звернулась з позовом до суду.Уточнивши свої первинні позовні вимоги (а.с.78 т.2),зазначила,що на підставі свідоцтва про право власності вона є власником будинку, розташованого за адресою - АДРЕСА_1. В спірному будинку зареєстрованим є її батько - відповідач по справі. Вказала, що останній створює їй та її чоловіку перешкоди у користуванні власністю - спірним будинком та земельною ділянкою, а саме - не пускає до будинку, на город, погрожує фізичною розправою, вбивством. Загрози позивач сприймає реально, оскільки відповідач має на зберіганні рушницю. Крім того, останній псує та руйнує будинок позивача, викрадає та знищує майно, погрожує підірвати будинок, якщо вони з чоловіком будуть з'являтись в ньому. Вказані обставини унеможливлюють спільне проживання та позбавляють позивача можливості здійснювати право власності належним їй майном на свій погляд. На усні звернення до відповідача щодо звільнення займаного ним приміщення він відповідає відмовою. Просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності належним їй на праві власності майном - житловим будинком, розташованим за адресою- АДРЕСА_1, виселити відповідача зі спірного житлового будинку,зобов'язати відповідача по справі - Відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Луганській області -зняти ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Заперечуючи проти позову, відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою (а.с.44 Т1). В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 є його донькою. Під час навчання її в інтернатурі, вони з дружиною, нині померлою, оформили на ім'я доньки земельну ділянку під забудову житлового будинку, а 17.07.1992р. рішенням сільради дану земельну ділянку було збільшено на 0,14га. Зазначив, що він разом з усіма членами родини приймали участь у будівництві будинку на виділеній земельній ділянці за адресою-АДРЕСА_1 Крім того, вказав, що будівельні матеріали були придбані за його гроші, тоді як відповідач за зустрічним позовом на той час навчалась й не мала засобів до існування, перебувала на його утриманні. Вказав, що земельну ділянку та будинок не оформляв на себе, оскільки згідно ЦК УРСР, який діяв на той час, в особистій власності громадянина міг бути лише один житловий будинок, а у його власності вже був будинок, розташований в АДРЕСА_2. Враховуючи, що має похилий вік, мешкає в спірному будинку понад 20 років, за його кошти було побудовано вказаний будинок, просив суд визнати за позивачем за зустрічним позовом право власності на 1\2 частину житлового будинку, розташованого -АДРЕСА_1 та виділити у власність в натурі літню кухню, гараж, сарай, погреб, що розташовані окремо від будинку. Також просив поновити строк позовної давності для звернення до суду з зустрічним позовом (а.с.216). Вказав, посилаючись на положення ст.261 ЦК, що у квітні 2010р.,з моменту звернення позивача до суду про виселення, ОСОБА_4 дізнався про порушення свого права володіти та користуватись прибудовами до будинку, якими він користувався з 1989р.Крім того, ОСОБА_4 було невідомо про те, що будинок було зареєстровано на ім'я ОСОБА_1.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 підтримала первісний позов. Пояснила, що вона є власницею спірного будинку, який вони з чоловіком використовували як дачу, а самі проживають в АДРЕСА_3. Зазначила, що будинок побудований нею та її чоловіком, хоча й за допомогою інших членів родини. Під час будівництва спірного будинку вона була одружена, її чоловік працював та мав самостійний заробіток, тому вона не перебувала на утриманні у відповідача та будівництво спірного будинку здійснювали за кошти своєї сім'ї. В 2008р. за наполяганням батька, відповідача ОСОБА_4, він був прописаний й став проживати за адресою - АДРЕСА_1. Вказала, що між ними була усна домовленість щодо його користування та проживання лише в літній кухні, тоді як будинок використовувався лише її сім'єю, в інший час перебував в зачиненому стані.

Але, розпочинаючи з 2008р., після того як прописала батька в спірному будинку, він їм всіляко намагався шкодити, псує майно - вивозив урожай з ділянки, прятав ключі від будинку, відключив будинок від електроенергії, облив пасіку кислотою, порізав індиків, вбив кроля та інше, крім того, не пускає їх на подвір»я, виганяє їх з садиби, кидався на неї з табуретом, з ножем, погрожував монтировкою, погрожував спалити автомобіль чоловіка, вбити з рушниці, постійно кляне їх, висловлюється нецензурною лайкою, робить все, щоб зробити їх перебування в будинку неможливим. Щоб перешкодити їм з чоловіком входити на земельну ділянку-прив'язує чужих собак у дворі, змінив замки у воротах, підключив електрострум. В результаті дій відповідача-позивача вони стали рідко бувати на дачі, оскільки останній створив неможливі умови для спільного проживання, й погрози вбити, спричинити тілесні ушкодження вони сприймають реально. Крім того, ОСОБА_4 було замінено замки на воротах та будинку. В зв'язку з чим присадибна ділянка й будинок прийшли в занепад. Пояснила, що ОСОБА_4 має будинок в м.Суходільську. Зазначила, що в зв'язку з тілесними ушкодженнями, спричиненими ОСОБА_4, зверталась до ЦМЛ, але свою заяву відкликала. Також вказала, що у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача, вона декілька разів зверталась до органів внутрішніх справ, але в порушенні кримінальної справи було відмовлено. Просила первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 заперечувала, зазначила, що будинок побудували вони з чоловіком за свої кошти, оскільки останній працював шахтарем, мав достатній заробіток. Не заперечувала, що ОСОБА_4 надавав посильну допомогу в будуванні спірного будинку, але допомога носила несистематичний, тимчасовий характер. Вона та її чоловік наймали працівників, оплачували всі будівельні роботи та матеріали. Вказала, що будинок будували з чоловіком для своєї сім'ї, оскільки мають двох синів. Остаточно будинок був побудований в 1994р., але прийнятий в експлуатацію в 2006р., оскільки продовжували вестись відділочні роботи. Крім того, просила до вимог відповідача-позивача застосувати строк позовної давності, який ним було пропущено без поважних причин. Просила в задоволенні зустрічного позову відмовити за необґрунтованістю.

Представник позивача-відповідача за довіреністю ОСОБА_2 первісний позов підтримала. Надала аналогічні пояснення в судовому засіданні. Зазначила, що у зв»язку з протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_4 її довіритель не має можливості користуватись належним їй майном, обробляти земельну ділянку, у зв»язку з чим майно руйнується та приходить в занепад. Зазначила, що через провокації, які вчиняє відповідач, виключена можливість примирення між сторонами та спільне користування будинком. Вказала, що у відповідача є інша дочка, з якою він оформив договір довічного утримання та передав у її власність належний йому на праві власності будинок в м. Суходільську, але вона не виконує взяті на себе зобов»язання по догляду за батьком ОСОБА_4. Просила позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача -відповідача ОСОБА_2 проти задоволення зустрічного позову заперечувала. Надала пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_1.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 проти первісного позову заперечував. В судовому засіданні пояснив, що позивач-відповідач ОСОБА_1 є його донькою. Вказав, що раніше він проживав в своєму будинку по АДРЕСА_2, але після смерті дружини він вирішив змінити місце проживання, будинок в м. Суходільськ віддав молодшій дочці та її чоловіку, а сам домовився із ОСОБА_1 про те, що буде проживати в літній кухні будинку в с. Власівка. Пояснив, що ніколи з донькою не сварився, не погрожував. Навпаки, вона разом з чоловіком ОСОБА_5 його скривджували. Так, 12.09.2009р. коли донька з чоловіком приїхали збирати врожай, то у відповідь на його претензії щодо того, що вони вкрали швейну машинку, почалась сварка, донька та зять його побили, в результаті чого він потрапив до лікарні. Що стосується погроз рушницею, то це є наклепом, оскільки рушницю він добровільно здав до органів внутрішніх справ.Крім того, не заперечував, що 05.09.2011р. приїхала ОСОБА_1 з чоловіком, дільничним інспектором, та незнайомою жінкою. Яким чином вони потрапили у двір йому невідомо, вважає, що хтось з них переліз через паркан. ОСОБА_1 настоювала щоб він виселявся, але, оскільки ОСОБА_4 відмовився,тому що є прописаним за цією адресою, то донька кричала й ругалась, а ОСОБА_5 викинув на вулицю холодильник. Вказав, що ОСОБА_5 постійно йому погрожують, тоді як він ніколи не перешкоджав доньці в користуванні будинком та земельною ділянкою. Факт псування речей та майна заперечує, вказує, що обробляє земельну ділянку, вирощує овочі та утримує підсобне господарство. Зі всіма сусідами підтримує дружні стосунки. Пояснив, що у с.Власівка в нього підсобне господарство, крім того, іншого житла він не має, оскільки в м.Суходольську молодша донька його не приймає, й хоча відвідує, але допомоги не надає. Також зазначив, що в м.Суходольську йому все нагадує покійну дружину, крім того тут його друзі та знайомі, тому він не бажає виселятись з будинку на АДРЕСА_1, який він вважає своїм. Вказав, що донька має ключ від будинку та від воріт. Випадків, коли б він її не пускав на садибу, не було. Пояснив, що вже протягом 3 років з часу виникнення конфлікту, ОСОБА_5 не приїзжають. Не заперечував, що між ним та донькою була домовленість щодо його проживання лише в літній кухні та користуванні підсобними спорудами-сараєм, гаражем, погребом. Тоді як будинок весь час стояв зачиненим. Просив в задоволенні первісного позову відмовити за необґрунтованістю, в подальшому розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_5 навмисно провокує ОСОБА_4 на конфлікти. Крім того вважає, що в силу свого похилого віку та стану здоров'я ОСОБА_4 не може являти загрозу. Всі пояснення ОСОБА_5 вважає наклепом та перебільшенням. Зазначає, що саме ОСОБА_4 потерпає від неправомірної поведінки позивача та її чоловіка. Просив в задоволенні первісного позову відмовити за необґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав, зазначив, що в 1989р. ОСОБА_4 придбав земельну ділянку за адресою-АДРЕСА_1, де ним було побудовано будинок. Наполягав, що у будівництві ні позивач-відповідач, ні її чоловік ОСОБА_5 участі не приймали, хоча, враховуючи, що на той момент ОСОБА_5 працював на потягу, крім того, в доньки на ощадній книжці була крупна сума грошей, вважає, що матеріальні засоби побудувати будинок в них були. Оскільки за діючим на той час законодавством не можна було мати у власності декілька будинків, будинок було оформлено на доньку - ОСОБА_1 Про це він знав, оскільки це було їх з дружиною рішення за її життя. Жінка померла в 1991р.

Представник відповідача-позовича ОСОБА_3 зустрічний позов підтримав,надав пояснення,аналогічні викладеним в зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача-Відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб МУ МВС України в Луганській області в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином,про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи- Краснодонського МБТІ в судове засідання не з'явились,надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю (а.с.52 Т1).

Представник третьої особи-голова Верхньогерасимівської сільради в судовому засіданні пояснив,що ОСОБА_4 є особою з особливим характером.Відомо,що він декілька разів влаштовував скандал з сусідями,але на побутовому підгрунті.Жодного разу до сільради не звертались члени сім'ї ОСОБА_4,ніколи він не запрошувався на адмінкомісії.Про недостойну поведінку ОСОБА_4 нічого йому не відомо.Зазначив,що ним було підписано дві суперечливі одна одній характеристики на ОСОБА_4,оскільки в 2009р.дійсно,звертались мешканці сільської ради,оскільки він перекривав проїзд.Але в останні два роки зі скаргами на нього ніхто не звертався.Вказав,що йому відомо,що будинок АДРЕСА_1.Так вважає,оскільки бачив,що він возив будівельні матеріали для будівництва будинку.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, житловий будинок АДРЕСА_1, зареєстровано на праві власності від 06.10.2006р. за ОСОБА_1.(а.с.7), з реєстрацією 28.10.2006р. (а.с.12). Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, земельна ділянка за даною адресою належить ОСОБА_1.(а.с.12). Таким чином, враховуючи, що будинок належить позивачу-відповідачу на праві власності, до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення гл.6 ЖК України та положення Цивільного Кодексу України.

З довідки, виданої Верхньогерасимівською сільрадою від 26.11.2009р., вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 зареєстровані син ОСОБА_6 та батько-ОСОБА_4. (а.с.14).

З довідки виконкому Верхньогерасимівської сільради від 15.11.2010р. вбачається, що ОСОБА_4 з 10.12.2008р. зареєстрований за адресою- АДРЕСА_1,фактично проживає за цією адресою з листопада 2009р.(а.с.140).

Згідно інформації МБТІ від 18.11.2010р., нерухоме майно за адресою- АДРЕСА_2 - належить ОСОБА_7 на підставі договору довічного утримання від 14.05.1997р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Згідно договору довічного утримання, ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_7 будинок, який складається з 5-ти кімнат, в свою чергу, ОСОБА_7 зобов'язалась довічно повністю дотримувати ОСОБА_4, забезпечувати харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, залишивши в його безкоштовному довічному користуванні одну житлову кімнату (а.с.74 Т1,л.д.1,2 Т2).

Згідно вимог ст.157 ЖК України, членів сім'ї власника житлового будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч.1ст.116 ЖК України.Виселення провадиться в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до вимог ч.4 ст.156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, де визначено, хто може належати до членів сім'ї наймача. Передусім це дружина наймача, їхні діти й батьки.

Положеннями ч.1ст.116 ЦК України визначено,що Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Виходячи з офіційного характеру заходів запобігання й громадського впливу, які мають передувати виселенню наймача або членів його сім'ї на підставі ст. 116 ЖК без надання іншого жилого приміщення, і відповідно до правил ст. 29 ЦПК про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, виконавчими комітетами, іншими уповноваженими органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, товариські суди тощо), повинен підтверджуватися письмовими доказами.Так,згідно п.17 ППВСУ «Про деякі питання,що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України від 12.04.1985р.№2»,виселення винного може статись,якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі,зокрема,заходи попередження,що застосовуються судами,прокурорами,органами внутрішніх справ,адмінкомісіями виконкомів,а також заходи громадського впливу й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Враховуючи,що в даному випадку заходи запобігання та громадського впливу до ОСОБА_4не застосовувались - суд вважає заявлені вимоги щодо виселення відповідача з займаного житлового приміщення необґрунтованими.

Разом з тим,судом приймається до уваги,що між ними було досягнуто усної угоди щодо використовування ОСОБА_4 для проживання приміщення літньої кухні та господарських побудов, безкоштовно, строк проживання не оговорювався. Тоді як будинок залишався в веденні та користуванні ОСОБА_1. Про наявність правових відносин між сторонами свідчить факт прописки ОСОБА_4 в спірному будинку, який здійснено за згодою власника будинку.

Згідно вимог ст.150 ЖК України, Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він є сином ОСОБА_1 та внуком ОСОБА_4. Вказав, що до 2009р. відносини з дідусем були нормальні. Сам він мешкає в м.Перевальську. В 2009р. в травні місяці він був свідком конфлікту, коли дідусь схопив табурет з метою кинутись на свою доньку, тобто ОСОБА_1, але він перехопив табурет, тоді дідусь почав кричати що всіх постріляє, виганяв їх. Зазначив, що будь-яких інших конфліктів в сім'ї не було. Мали місце лише дрібні непорозуміння. Але в подальшому, коли доводилось розмовляти з дідусем по телефону, він кричав щоб вони не приїжджали. Пояснив, що до 2009р. ключі в батьків від будинку та воріт були, а в подальшому зі слів батька йому відомо, що дідусь змінив замки. Йому також відомо, що дім будувався бригадами робочих, хто сплачував їм за роботу йому не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є приятелькою ОСОБА_1. В вересні 2011р. вона разом з ОСОБА_1 та дільничним інспектором приїхала у с.Власівка за пропозицією ОСОБА_1 назбирати терну. Зазначила, що ворота були замкнуті. Ключів у ОСОБА_1 не було від воріт. Дільничний інспектор зайшов у двір з іншого боку й відчинив двері. Коли потрапили у двір, то побачили, що будинок відчинений, замки на будинку відсутні, в будинку було брудно, не прибрано. Коли зайшла у дім, то почула дуже громкий крик, це кричав батько ОСОБА_1, що вони тут роблять, що надайте рішення суду, тоді ви зможете потрапити сюди. Також кричав щоб вони уходили, не то відіб'є, виганяв їх, кричав що ОСОБА_1 тут ніхто, що він тут хазяїн. Вказала, що загрози ОСОБА_4 сприймала як реальні, крім того, він размахував палкою.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він є дільничним інспектором Красно донського РВ УМВС. Зазначив, що сторони неодноразово звертались до нього з заявами, скаржаться один на одного. Вказав, що 05.09.2011р. звернулась ОСОБА_1 щодо забезпечення громадського порядку, оскільки вона не може потрапити до свого житлового будинку, їм загрожує батько-ОСОБА_4. Коли під'їхали, ворота були зачинені, й їх відчинив ОСОБА_5, перелізши через паркан. Коли вони зайшли у двір, з огороду вийшов ОСОБА_4, який став їх питати що вони тут роблять, на що ОСОБА_1 відповіла, що вони будуть з чоловіком проживати в будинку, на що ОСОБА_4 відповів, що ні, не будете, оскільки це мій дім, я його побудував. Ніхто нікому не загрожував, не ображав, нецензурною лайкою не висловлювались. Ключей в ОСОБА_5 від воріт та будинку не було.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено вчинення ОСОБА_4 перешкод у здійсненні права користування ОСОБА_1 належним їй будинком та земельною ділянкою.

З огляду на вищевикладене, відмовляючи в задоволення первісного позову, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_4 про недопущення порушень правил співжиття щодо проживання із ним інших осіб,прописаних за адресою Луганська область,Краснодонський район,АДРЕСА_1.

За вимогами зустрічного позову, суд встановив, що згідно рішення Верхньогерасимівської сільради від 19.08.1994р. вбачається про передачу земельної ділянки за адресою:АДРЕСА_1 в приватну власність ОСОБА_1.(а.с.15).

Згідно свідоцтва про право власності, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності від 06.10.2006р. за ОСОБА_1.(а.с.7), з реєстрацією 28.10.2006р. (а.с.12).

Пояснення відповідача-позивача в частині, що в 1989р. він придбав земельну ділянку за адресою-АДРЕСА_1, де ним к 1994року було побудовано будинок, оформлений вподальшому на доньку ОСОБА_1, оскільки за діючим на той час законодавством не можна було мати у власності декілька будинків, суд оцінює критично, оскільки з інвентаризаційної справи Краснодонського МБТІ, оглянутої в судовому засіданні, вбачається, що згідно виписки з рішення №168 від 18.04.1989р. Верхньогерасимівської сільради, саме ОСОБА_1 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку в с.Власівка. Рішенням від 19.08.1994р.земельну ділянку за адресою-АДРЕСА_1 було передано у власність ОСОБА_1 .На підставі заяви ОСОБА_1 від 06.10.2006р. та відповідних документів, свідоцтвом про право власності було визнано право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1. Пояснення ОСОБА_4 щодо придбання ним земельної ділянки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Крім того, ЦК України набув чинності з 01.01.2004р., тоді як договір довічного утримання було укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в 1997р. тобто на час дії ЦК УРСР. За даним договором право власності на житловий будинок перейшло до ОСОБА_7, що не перешкоджало оформити відповідачу-позивачу спірний будинок на своє ім'я. Крім того, суд приймає до уваги, що право власності на ОСОБА_1 було оформлено в 2006р., проти чого ОСОБА_4 не заперечував, її право власності не оспорював.

Пояснення представника відповідача-позивача за довіреністю ОСОБА_3 в частині відсутності у подружжя ОСОБА_1 матеріальних засобів для будівництва двоповерхового будинку, суд оцінює як такі, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки самим відповідачем-позивачем ОСОБА_4 в судовому засіданні було пояснено ,що, враховуючи, що на той момент ОСОБА_5 працював на потягу, крім того, в доньки на ощадній книжці була крупна сума грошей, вважає, що матеріальні засоби побудувати будинок в них були.

Факт будування подружжям ОСОБА_5 спірного будинку підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні пояснив, що він працював разом з ОСОБА_5. Вказав, що йому достовірно відомо, що спірний будинок будував ОСОБА_5. ОСОБА_4 в будівництві будинку участі не приймав. Йому про це відомо, оскільки у вихідні дні вони звеном з шахти приїжджали допомагали ОСОБА_5 будувати дім розпочинаючи від фундаменту до даху. Родичі ОСОБА_1 у будівництві участі не брали. Будинок був остаточно закінчений с 1994р. Аналогічні пояснення були надані свідком ОСОБА_13

Також даний факт не спростовується поясненнями свідка ОСОБА_14, який в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про те, що саме ОСОБА_4 будував спірний будинок, закупав та привозив будівельні матеріали. Хто розплачувався за матеріали йому не відомо. Вказав, що достовірно йому не відомо чи брали участь в будівництві будинку ОСОБА_1, але бачив декілька разів подружжя ОСОБА_1 на будівництві, коли ОСОБА_5 клав фундамент, а ОСОБА_1 куховарила. Та не спростовується поясненнями свідка ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його двоюрідною сестрою. Йому відомо, що спірний будинок будували й ОСОБА_4 й ОСОБА_1, хто оплачував будівельні матеріали та роботи йому не відомо. Роботи було остаточно закінчено в 1994р.Охарактеризував ОСОБА_4 як нормальну адекватну людину, вказав, що про його конфлікти з сусідами та ОСОБА_1 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком молодшої доньки ОСОБА_4 В 1990р. він разом з ОСОБА_4 закладали фундамент під будинок АДРЕСА_1. З розговорів в сім'ї йому стало відомо, що будинок АДРЕСА_1 буде оформлено на ім'я ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_4 вже мав у власності один будинок в м. Суходільську, а за раніше діючим законодавством не може бути у власності особи два будинки, але фактично будинок було побудовано за рахунок грошей ОСОБА_4. Пояснив, що кришу крили разом з ОСОБА_5 та тестем. Внутрішні роботи проводили всі разом на вихідних. Вказав, що у вересні 2009р.між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувся конфлікт, в результаті чого ОСОБА_4 було спричинено тілесні ушкодження. Йому зі слів ОСОБА_19 та ОСОБА_4 відомо, що останнього побив ОСОБА_5. Йому відомо, що з січня 1994р. ОСОБА_4 постійно проживає в літній кухні на АДРЕСА_1. Дійсно, вони з сім'єю проживають в АДРЕСА_2 й пропонували ОСОБА_4 повернутись й жити в будинку, на що він не погоджується, оскільки має підсобне господарство й бажає жити там, де хоче, крім того, в м.Суходольську все в будинку нагадує йому померлу дружину.

Оцінивши пояснення свідків, наданих в судовому засіданні, суд дійшов до висновку, що вони не можуть беззаперечно засвідчувати факт будівництва спірного будинку лише ОСОБА_1 або лише ОСОБА_4, оскільки будівництво будинку є тривалим процесом, тоді як свідки пояснюють щодо епізодичній участі сторін у будівництві. Пояснення свідків свідчать про те, що крім подружжя ОСОБА_1, в будівництві спірного будинку будинку періодично приймали участь і інші особи - їх родичі, друзі, колеги по роботі, наймані працівники, й самой ОСОБА_1 в не заперечувався факт того,що її батько ОСОБА_4 періодично допомагав їй у будівництві будинку, але періодична участь у будівництві не є підставою для виникнення у зазначених осіб права власності на створене нерухоме майно.

Документального підтвердження того, що спірний будинок будувався саме за кошти ОСОБА_4 та його силами суду не надано.

Надані обома сторонами квитанції до прибуткового касового ордера, видаткові накладні, накладні на придбання матеріалів на підтвердження купівлі будівельних матеріалів для будівництва будинку в АДРЕСА_1 - суд оцінює критично, оскільки дані документи не містять інформації для якої мети придбавались сторонами будівельні матеріали, а тому не можуть бути прийняті як належні докази в цій справі. (а.с.99-112,а.с.121-139).

Враховуючи, що право власності було оформлено на спірний будинок в 2006р., суд вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати положення ЦК України (2004р.).Так, згідно вимог ч.1 ст. 368 ЦК України, Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до ч.4 ст.368 ЦК України, Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до сімейного законодавства України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Таким чином, з підстав, зазначених вище, сторони на час оформлення права власності на спірний будинок членами однієї сім'ї не являлись, оскільки ОСОБА_1 мала чоловіка, дітей, проживала окремо від ОСОБА_4, мала з чоловіком спільний бюджет, який не залежав від матеріальної допомоги ОСОБА_4, факт спільного вкладу грошових коштів в будівництво будинку в судовому засіданні не встановлений.

Суд приймає до уваги, що вся дозвільна документація на будинок, а саме - рішення органів місцевого самоврядування щодо виділення земельної ділянки, рішення про дозвіл на будівництво житлового будинку, оформлені на ОСОБА_1, яка на той час була повнолітньою, мала свою родину та не була членом сім»ї ОСОБА_4.

Також суд критично оцінює пояснення ОСОБА_4 в тій частині, що він не знав про факт реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірний будинок, оскільки в судовому засіданні сам ОСОБА_4 поясняв суду, що спірний будинок було оформлено на ОСОБА_1 за його згодою та згодою його померлої дружини, тобто це було їх спільне та добровільне рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що факт будівництва спірного будинку ОСОБА_4 не встановлений, документального підтвердження того, що спірний будинок будувався саме за кошти ОСОБА_4 та його силами суду не надано, сторони на час оформлення права власності на спірний будинок членами однієї сім'ї не являлись, не встановлений в судовому засіданні факт спільного вкладу грошових коштів в будівництво будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_1, вся дозвільна документація на будинок, а саме - рішення органів місцевого самоврядування щодо виділення земельної ділянки, рішення про дозвіл на будівництво житлового будинку, оформлені на ОСОБА_1, й в судовому засіданні сам ОСОБА_4 поясняв суду, що спірний будинок було оформлено на ОСОБА_1 за його згодою та згодою його померлої дружини й це було їх спільне та добровільне рішення - суд вважає за необхідне в частині вимог зустрічного позову відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст.10, 11,60,61, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Луганській області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку -відмовити за необгрунтованістю.

Попередити ОСОБА_4 про недопущення порушень правил співжиття щодо проживання із ним інших осіб,прописаних за адресою Луганська область,Краснодонський район,АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1\2 частку житлового будинку та виділення у власність в натурі господарських споруд-відмовити за необгрунтованістю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з моменту проголошення рішення в Апеляційний суд Луганської області через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.

Суддя О.О.Маньковська

Суддя:О. О. Маньковська