АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/4730/2012 Номер провадження 22-ц/786/172/2013 Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач Чічіль В. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології, та сертифікації»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що з 11 березня 2008 року працювала на ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології, та сертифікації» (надалі - ДП «Полтавастандандартметрологія») на різних посадах.
Наказом №231к від 21 серпня 2012 року по ДП «Полтавастандандартметрологія»її звільнено з посади начальника відділу кадрів у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Своє звільнення вважає незаконним, оскільки відповідач не запропонував їй переведення на новостворені робочі місця на цьому ж підприємстві та допустив ряд інших порушень трудового законодавства.
Крім того, при звільненні позивачку письмово не повідомили про належні їй до виплати суми, при цьому, зазначає, що відповідачем в день звільнення не проведено з нею остаточний розрахунок при звільненні у сумі 3 650,00 грн.
Зазначає також, що даними діями відповідачем їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює у 10 000,00 грн.
Просила поновити її на посаді начальника відділу кадрів ДП «Полтавастандандартметрологія», скасувавши наказ №231к від 21 серпня 2012 року про її звільнення, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2012 року по день поновлення на роботі, та моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2012 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи, які мають істотне значення та невірна їх оцінка, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що відповідно до наказу №66-к від 11 березня 2008 року ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу правової та кадрової роботи ДП «Полтавастандандартметрологія»з 11 березня 2008 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с. 58), а з 13 жовтня 2011 року переведена на посаду начальника відділу кадрів.
Наказом №150К від 11 травня 2012 року, виданого на виконання наказу №41 від 1 лютого 2012 року «Про зміни в структурі та штатному розписі», скорочено посаду начальника відділу кадрів ДП «Полтавастандандартметрологія», наказано повідомити ОСОБА_1 про скорочення штату та її вивільнення не пізніше ніж за два місяці і запропонувати їй іншу роботу на підприємстві, яка б відповідала її освіті та спеціальності та яка буде вакантна на момент її скорочення (а.с. 6).
5 липня 2012 року ОСОБА_1 повідомлено про скорочення з 6 серпня 2012 року посади начальника відділу кадрів та звільнення її з даної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, водночас, запропоновано посаду юрисконсульта групи на період відпустки по догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника ОСОБА_2, про отримання позивачкою цього повідомлення мається її підпис (а.с. 7).
Повідомленням від 21 серпня 2012 року ОСОБА_1 повторно запропоновано продовжити роботу на посаді юрисконсульта групи (а.с. 8)
Відповідно до наказу №231к від 21 серпня 2012 року, за погодженням з профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП «Полтавастандандартметрологія», звільнено начальника кадрів ОСОБА_1 з займаної посади з 21 серпня 2012 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу №41 від 1 лютого 2012 року та наказу №150к від 11 травня 2012 року (а.с. 38).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем її прав, та вимог трудового законодавства при проведенні її звільнення, які б давали підставу для скасування наказу про її звільнення, поновлення її на роботі на посаді, яку вона обіймала до звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.
Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації (банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно вимог ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Із роз'яснень Верховного Суду України, даним у пункті 19 Постанови Пленуму №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»убачається, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі.
Станом на серпень 2012 року на ДП «Полтавастандандартметрологія»дійсно мала місце зміна в організації праці підприємства через скорочення штату працівників, за якого займану ОСОБА_1 посаду начальника відділу кадрів виключено зі штатного розкладу
Про дані зміни штатного розкладу ОСОБА_1 попереджено за 2 місяці (а.с. 7).
Стосовно переважного права на залишення на роботі, дана обставина перевірялась судом першої інстанції та встановлено, що до звільнення позивачки з займаної посади, ОСОБА_1 двічі пропонувались інша робота на підприємстві, від якої остання відмовилась.
Окрім запропонованої ОСОБА_1 посади юрисконсульта, на час її звільнення інші вакантні посади на ДП «Полтавастандандартметрологія», які б відповідали її освіті, спеціальності та трудовим функціям позивачки, були відсутні.
Звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу кадрів знайшло погодження у профспілковому комітеті первинної профспілкової організації ДП «Полтавастандандартметрологія».
З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивачки у зв'язку зі скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, відбулось з дотримання вимог чинного трудового законодавства, підстав для її поновлення на займаній до вивільнення посаді та задоволення похідних позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не убачається.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незаконності звільнення ОСОБА_1 через неурахування судом першої інстанції переваженого права позивачки залишення її на займаній посаді, проте дані доводи є безпідставними, ураховуючи викладені вище обставини, які були вірно встановлені місцевим судом під час розгляду даної справи.
Твердження апелянта щодо неповного розрахунку з нею при звільнення, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вимоги щодо стягнення належних до виплати сум при звільненні ОСОБА_1 не заявлялось.
Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвими та не спростовують правильність даних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі:
Судді:
З оригіналом згідно:
суддя В.А. Чічіль