АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/4726/2012 Номер провадження 22-ц/786/168/2013 Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Господар-Дніпро»про стягнення компенсації, середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що працював на ТОВ «Господар-Дніпро» менеджером зі збуту та 11 травня 2012 року, відповідно до наказу №38/12-К, звільнений з роботи за власним бажанням, трудову книжку отримав лише 19 червня 2012 року.

Крім того, з позивачем не проведено повного розрахунку при звільненні у сумі 98,14 грн.

Просив стягнути з ТОВ «Господар-Дніпро» 2 158,65 грн. заборгованості за період прострочення видачі трудової книжки, 4 760,00 грн. компенсації за невикористану відпустку та 2 158,65 грн. моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2012 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що наказом №24/12 від 1 березня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера зі збуту до ТОВ «Господар-Дніпро», з випробувальним строком на три місяці.

Відповідно до наказу №38/12К від 11 травня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України.

Також місцевим судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану відпустку у сумі 201,70 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено обставину затримки видачі йому трудової книжки, при цьому, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції виходив з безпідставності цієї вимоги.

Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.

За правилами ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Позивач, у порушення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів того, що при звільненні мав місце факт затримки у видачі йому трудової книжки, не спростованою залишилась обставина підписання ОСОБА_1 розписки про отримання трудової книжки та відсутності претензій до ТОВ «Господар-Дніпро», яка датована 11 травня 2012 року, тобто дати його звільнення, відповідно до наказу по підприємству №38/12К від 11 травня 2012 року (а.с. 25).

З урахуванням цього та встановлених у справі обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Позовні вимоги щодо виплати компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку також знайшли своє правильне вирішення місцевим судом.

Порядок надання щорічних та додаткових відпусток в Україні, окрім положень КЗпП України, також регулюється спеціальним нормативно-правовим актом -Законом України «Про відпустки», з урахуванням положень постанови Кабінету України від 8 лютого 1995 року №100, якою затверджений «Порядок обчислення середньої заробітної плати».

Відмовляючи у задоволенні цих вимог, місцевим судом вірно ураховано положення, зокрема п. 7 Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до яких нарахування компенсації за невикористану відпустку при роботі на підприємстві менше року має здійснюватись за фактично відпрацьований період, за винятком святкових та неробочих днів, з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Розрахунок ОСОБА_1 компенсації невикористаної відпустки, який міститься у позовній заяві та апеляційній скарзі, є невірним, оскільки не відповідає вимогам трудового законодавства України, тому правомірно відхилений місцевим судом.

Решта доводів апеляційної скарги повторюють зміст позовної заяви, яка отримала належну оцінку судом першої інстанції, та не спростовують правильність його висновків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі:

Судді:

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль