Справа №22-11-1581 2006 р.                Головуючий у 1-й інстанції: Мальована В.В.

Категорія: 43                                         Суддя-доповідач: Маслов В.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого - Маслова В.О.

Суддів -             Попруги С В.

Сибільової Л.О. з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» про спонукання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним рішенням районного суду відмовлено ОСОБА_1. в задоволенні позовних вимог у зв'язку з необґрунтованістю.

Оскаржуючи це рішення суду, ОСОБА_1. посилається на порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що судом необгрунтовано застосовано підзаконний нормативний акт, а не Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Вважає, що їй необгрунтовано відмовлено в задоволенні позову і щодо стягнення спричиненої їй моральної шкоди. Ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановления нового рішення про задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивачки щодо надання їй знижки у розмірі 25% по сплаті за електроенергію, а також щодо проведення відповідного перерахунку.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, з'ясувавши правові позиції сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що позивачці та її чоловіку належить на праві спільної сумісної власності квартира № АДРЕСА_1 в м. Суми (а.с.8).

Згідно довідки ПП «Наш дім» вони зареєстровані в зазначеній квартирі (а.с.9)

Позивачка, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є громадянкою України та на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року відноситься до такої категорії осіб, як «дитина війни».

Відповідно до ст. 5 зазначеного вище Закону передбачені пільги для дітей війни, серед яких є право дитини війни на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання.

Позивачка визнає, що її чоловік в січні 2006 року звернувся з заявою в енергопостачальну організацію і з часу звернення йому застосовується пільга в розмірі 25% по оплаті спожитою сім'єю електроенергії в межах 75 кВт.год. на місяць плюс по 15 кВт.год. на кожного члена сім'ї.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» № 879 від 01.08.1996 року передбачено, що громадянам, які відповідно до законодавства мають пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, з 1 серпня 1996 року зазначені пільги надаються в межах норм споживання електричної енергії на комунально-побутові потреби у сільських і міських населених пунктах (крім будинків, які обладнано електричними плитами і електроопалювальними установками) - у розмірі 75 кВт. год на сім'ю з однією-двох осіб на місяць, у тому числі, якщо обидва члени сім'ї мають право на знижку, і додатково 15 кВт. год на кожного іншого члена сім'ї.

Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про надання пільги тільки одному з членів сім'ї позивачки, посилаючись на п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 «Про затвердження «Правил користування електричною енергією для населення».

Отже, позивачка не безпосередньо, а опосередковано (як член сім'ї свого чоловіка) також має право на пільгу в оплаті спожитої електроенергії і фактично таким правом користується. Однак, оскільки позивачка разом з чоловіком проживають в одній квартирі, то пільгова оплата стосується тільки 75 кВт год. (+15 кВт. год. на кожного іншого члена сім'ї) спожитої електроенергії на місяць незалежно від того, хто з них звернувся за наданням пільги в оплаті. В даному випадку при наявності двох пільговиків розмір пільгової оплати спожитої електроенергії не збільшується на 25%, а залишається як і для одного пільговика. Відповідач не позбавив і не вправі був позбавити позивачку пільг в оплаті спожитої нею електроенергії (оскільки це її право встановлено в законі), однак в даній конкретній ситуації це право нею не може бути реалізованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обгрунтованим, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу позивача слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.