Номер провадження № 22-ц/1590/9958/12

Головуючий у першій інстанції Петренка

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2012 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.

при секретарі - Сенчук А.О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2012 року про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 як законного представника ОСОБА_4 про захист права власності, визнання неправомірними розпорядження, витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, визнання неправомірним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 як законного представника ОСОБА_4 про захист права власності, визнання неправомірними розпорядження, витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, визнання неправомірним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

У судовому засіданні 05.09.2012року представник позивача надав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на 3/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_5 та на будинок АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В обґрунтування наданої заяви представник позивача посилається на те, що ОСОБА_5 виставила на продаж свою частку в спірному домоволодінні, а ОСОБА_3 виставила на продаж свій і неповнолітнього ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_2, у зв'язку з чим, невжиття заходів по забезпеченню позову може ускладнити та зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення судом позовної заяви.

У судовому засіданні 05.09.2012року відповідачка - ОСОБА_6, відповідачка -ОСОБА_3 та представник відповідача - КРА ОМР залишили зазначене питання на розсуд суду.

Представники відповідачів - ВК ОМР, КП «ОМБТІ та РОН»про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, у судове засідання 05.09.2012року не з'явились, про поважність причин відсутності не повідомили.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2012 року було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення.

Позивач подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду, в якій просить її скасувати, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову, вказуючи на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.312 ч.1 п. 1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу та залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням вимог закону.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявив до відповідачів немайнові вимоги, тобто, просить визнати противоправним і скасувати розпорядження Київської районної Адміністрації Одеської міської ради, визнати противоправним і скасувати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН», визнати противоправним і скасувати рішення виконавчого комітету ОМР, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч.1 та ч.3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійсно не мав можливості пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В заяві позивача не наведено мотивів, з яких позивач дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення судом позовної заяви.

Крім того, суд правильно зазначив, що будь - яких доказів того, що спірне домоволодіння виставлено на продажу, представником позивача суду не надано.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову було відмовлено правильно та обґрунтовано.

Також судова колегія звертає свою увагу на те, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 як законного представника ОСОБА_4 про захист права власності, визнання неправомірними розпорядження, витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, визнання неправомірним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності був залишений без розгляду.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи. Інші доводи можуть бути розцінені судом як описка, яка може бути виправлена у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства.

У зв'язку із цим, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а вимоги апелянта про скасування вказаної ухвали районного суду не основані на законі і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303 -304, 307 ч.2 п.1, 312, 314, 315, 317, 319, 324 ч.1 п.2 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий: Р.Д. Громік

Судді: В.Ф. Парапан

М.М. Драгомерецький