Справа № 2604/24090/12

В И Р О К

іменем України

"07" листопада 2012 р.Дніпровський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Марцинкевича В.А.

при секретарі Онуфрієнко О.С.

з участю прокурора Шилової О.В.

законного представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, студент другого курсу Київського професійного ліцєю транспорту ,зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 108 КК України, -

за ст. 186 ч. 2 КК України,

встановив:

27.09.2012 року приблизно о 15 годині 10 хвилин ОСОБА_2 учень другого курсу Київського професійного ліцею транспорту, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проходив повз будинок 52-А по вул. Алма-Атинській в м. Києві, де побачив наглядно знайомого ОСОБА_3, який навчався на першому курсі в Київському професійному ліцеї транспорту.

В цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення грошових коштів у ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 достовірно знав, що першокурсники вище вказаного ліцею 27.09.2012 року отримали на руки стипендію.

Реалізуючи злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно з корисливих мотивів, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 та звернувся до останнього з вимогою віддати йому грошові кошти. Отримавши відмову ОСОБА_3, ОСОБА_2 спробував нанести останньому удар кулаком лівої руки в обличчя, проте промахнувся в зв'язку з тим, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, та впав на пісок.

Продовжуючи реалізовувати злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_2 піднявся та наздогнав ОСОБА_3, який на той момент відійшов на декілька метрів в бік вул. Алма-Атинської в м. Києві, та застосував насильство, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, а саме наніс останньому удар кулаком лівої руки в обличчя, від якого ОСОБА_3 впав на сідниці, після чого знов звернувся до ОСОБА_3 з вимогою віддати йому грошові кошти.

Відчувши фізичний біль від удару тапобоюючись подальших насильницький дій з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3 дістав з кишені сумки, яка знаходилась у нього при собі, грошові кошти в сумі 190 гривень та віддав їх ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_2 заволодівши грошовими коштами ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втік, а викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 190 гривень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння злочину, викладені в установочній частині вироку, щиро кається в скоєному.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині, ОСОБА_2 просить суд не допитувати потерпілого та свідків, не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази ОСОБА_2 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння їх змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Наведене свідчить про повну доведеність вини підсудного у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.

Таким чином, дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднане з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, винність особи та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Суд враховує, що ОСОБА_2 за місцем свого проживання характеризується позитивно, за місцем свого навчання характеризується посередньо, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Також, на думку суду, виправлення та перевиховання підсудного можливе без відбування призначеного покарання, а тому, у відповідності до ст. 75 КК України, ОСОБА_2 слід звільнити від його відбування з випробуванням.

Цивільний позов ОСОБА_3 на суму 190 гривень підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді у виді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 :

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця, проживання роботи або навчання.

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчі інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, до набрання вироком чинності, залишити попередню -підписка про не виїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 190 гривень.

Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту оголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: