1.

Справа № 22-2509-2006р.                             Головуючий у 1-й інстанції: Кріпак В.П.

Категорія: -39                                                Доповідач: Белінська І.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року    Судова палата в цивільних справах Апеля­ційного суду Кіровоградської області в складі колегії суддів:

головуючого  - Полежая В.Д.,

членів колегії - Черниш Т.В., Белінської І.М.,

при секретарі - Напрюшкіній А.І., переглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду від 22 червня 2006 року у справі за його по зовом до Голованівської районної ради, Голованівської „Райкіновідео-мережі", ліквідаційної комісії Голованівської районної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, спонукання до оформлення припинення з ним трудових відносин, про стягнення грошової компенсації за час виму­шеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2001 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Голованівської районної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що до травня 1999 року він працював ІНФОРМАЦІЯ_1 Голо ванівської районної ради. З травня 1999 року дирекція припинила свою діяль ність, проте, відповідач, як власник підприємства, не вирішує питання про його звільнення з роботи в установленому порядку, не виплатив заборгова ність по заробітній платі в сумі 2576 гривень 70 коп., що утворилась за період з 1996 року по травень 1999 року, не оплатив час простою в сумі 2136 гри вень 24 коп., починаючи   з травня 1999 року по квітень 2001 року.

Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість з урахуванням її індексації відповідно до чинного законодавства.

В подальшому доповнив позовні вимоги вимогами про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з квітня 2001 року по час розгляду справи судом 1-ї інстанції, моральної шкоди, і остаточно просив стягнути з Голованіської районної ради на його

користь заборгованість по заробітній платі в сумі 17535 гривень 75 коп., 10000 гривень - у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок пору­шення його трудових прав, та 1000 гривень - у відшкодування витрат на юридичну допомогу адвоката.

За ініціативою суду до участі в справі в якості відповідачів були при­тягнуті Голованівська районна дирекція кіновідеомережі по організації кіно-відеообслуговування та надання інших платних послуг населенню („Рай -кіновідеомережа") та ліквідаційна комісія Голованівської  райради.

Рішенням Гайворонського районного суду від 22 червня 2006 року ОСОБА_1. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування цього рішення через порушення норм процесуального та матеріального права і про ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Вказується, зокрема на те, що суд 1-ї інстанції не розглянув його позовні вимоги із зазначених ним підстав, а саме: не взяв до уваги те, що з вини Голованіської районної ради, яка є власником майна „Райкіновідео-мережі" і яка утворила ліквідаційну комісію по ліквідації цього підприєм­ства, - діяльність ліквідаційної комісії не була проведена та завершена в установленому порядку, що призвело до порушення його трудових прав а також до порушення трудових прав інших працівників „Райкіновідеомережі", які не отримали заборгованість по заробітній платі, що утворилась за період з 1996 року по травень 1999 року.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1. та його представника адвоката ОСОБА_2., які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника Голованівської районної ради Ковтун А.Б., яка просила відхи­лити скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що рішення суду 1-ї інстанції підлягає зміні з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням № НОМЕР_1 від 23.04.1999 року сесії Голо­ванівської районної ради була створена ліквідаційна комісія по ліквідації „Райкіновідеомережі", членом якої був і позивач, який на той час працював ІНФОРМАЦІЯ_1 цього підприємства. Майно „Райкіновідеомережі" з квітня 1992 року перебувало у комунальній власності районної ради, але було закріплене за підприємством, яке мало статус госпрозрахункового та є до цього часу юридичною особою.

У березні 1999 року, тобто до утворення ліквідаційної комісії, за заявою ОСОБА_1. було прийняте рішення районної ради про передачу майна, що перебувало на балансі „Райкіновідеомережі" на баланс районної ради, що було обумовлено збитковістю підприємства. При цьому частина майна була безкоштовно передана КСП та школі, а кінотеатр „Дружба" переданий на баланс райради.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції дійшов висновку про те, що Голованівська районна рада не є належним позивачем у цій справі, оскільки вона не відповідає за борги підприємства, яке згідно із його стату­том є самостійною госпрозрахунковою одиницею, має самостійний баланс та статус юридичної особи. Безпідставними є і вимоги щодо зобов'язання районної ради здійснити звільнення позивача з роботи, оскільки він не пере­бував у трудових відносинах з радою, не обирався або не призначався нею на посаду директора ( директор „Райкіновідеомережі", згідно із статутом підприємства, обирався трудовим колективом підприємства та затверджував­ся районною радою за погодженням із „Кіровоградкіновідеопрокатом").

Відмовляючи в позові до іншого відповідача - „Райкіновідеомережі", суд послався на те, що позивач безпричинно пропустив встановлений КЗпП України строк для звернення до суду для захисту порушених трудових прав.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про відмову в позові до Голованіської районної ради, оскільки відповідно до ст..32 ЦК України (1963р.) юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності ( закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобов'язаннями, крім випадків, передбачених законодав чими актами чи установчими документами юридичної особи.

Як видно із статуту „Райкіновідеомережі" (а. с. 77-81), прийнятого і затвердженого на засіданні ради трудового колективу Голованіської райди-рекції кіновідеомережі 5.12.1995року і зареєстрованого в установленому порядку Голованіською райдержадміністрацією 24.01.1996 року, Голованів ська районна дирекція кіновідеомережі є державною кіновидовищною орга нізацією і знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні районної ради. Дирекція є юридичною особою, має самостійний баланс, діє відповідно до Закону України „Про підприємства в Україні".

Згідно із пп..1.2, ч.Ш статуту майно дирекції, яке знаходиться на її балансі, належало їй на праві повного господарського відання. Дирекція також самостійно визначала фонд оплати праці, планувала свою діяльність, самостійно здійснювала матеріальне-технічне забезпечення власного вироб ництва і т.д.

Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не навів норм матеріального права, які б визначали за таких обставин обов'язок власника закріпленого за підприємством на праві повного господарського відання майна, у разі ліквідації цього підприємства за рішенням власника, відпові­дати за вимогами кредиторів підприємства його (власника) майном.

На час виникнення спірних правовідносин ліквідація підприємства повинна була здійснюватись відповідно до порядку, встановленого ст..З8 ЦК

 України (1963р.) та розділом УП ЗУ „Про підприємства в Україні". Відповід­но до ч.І ст.36 зазначеного Закону претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства задовольняються з майна цього підприємства. Претензії, не задоволені за браком майна, зокрема, вважаються погашеними (ч.З ст.36).

Із набранням чинності ЦК України 2003р. (з 1.01.2004 р.) ч.З ст.110 встановлено правило, за яким у разі недостатності вартості майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно із ч.2 ст.112 ЦК України 2003р. кредитор має право звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог або у разі ухилення від їх розгляду.

З матеріалів справи видно , що ліквідаційна процедура не завершена, фактично робота по виявленню претензій кредиторів, оцінці наявного майна ліквідовуваного підприємства, розрахунках з кредиторами, складанню ліквідаційного балансу і подання його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію, не проводилась. Позивач із заявою про виплату йому заборгованості по заробітній платі до ліквідаційної комісії не звертався. „Рай-кіновідеомережа" до цього часу не виключена з державного реєстру України. Доказів наявності майна, за рахунок якого можна би було погасити заборго­ваність по заробітній платі, що утворилась до травня 1999 року, не надано.

За таких обставин суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, інші вимоги грошового характеру, заявлені позивачем до районної ради, є безпідставними, оскільки належним відповідачем у такому випадку є „Райкі-новідеомережа", від імені якої діє ліквідаційна комісія.

В апеляційній скарзі позивач наводить підстави для задоволення його позовних вимог, які фактично є підставами для вимог про оскарження не­правомірної, на його думку, бездіяльності районної ради по здійсненню конт­ролю за діяльністю ліквідаційної комісії, проте, такі позовні вимоги , по-перше, не заявлялись, а по-друге, навіть у разі встановлення такого факту, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі із заявлено­го позивачем відповідача, із заміною якого на належного він не погоджував­ся, задоволенню не підлягають із наведених вище підстав.

Разом з тим, відповідно до ч.З ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо захисту його права на належне звільнення з посади у зв"язку із ліквідацією підприємства підлягають задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що уповноважений власником орган -

 ліквідаційна комісія не здійснила у встановленому порядку звільнення пози­вача з роботи, чим порушила ч.З ст. 34 ЗУ „Про підприємства в Україні", п.4 ч.І ст.36 та п.І ч.І ст.40 КЗпП України, не виконала рішення Голованівської районної ради №НОМЕР_1 від 23.04.1999 року „Про управління об"єктом комуналь­ної власності районної ради ,,Райкіномережа"(а.с.6) щодо закінчення своєї роботи до 15.05.1999 року. Починаючи з лютого 2000 року позивач неодно­разово звертався до районної ради з проханням, зокрема, вирішити в установленому порядку питання про його звільнення в зв"язку з ліквідацією Голованівської дирекції кіновідеомережі „Кіновідеопрокат", а у березні 2001 року - подав позов до суду. За таких обставин, на думку колегії суддів, є підстави для поновлення пропущенного позивачем 3-місячного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного трудового права.

У рішенні суд зазначив,що ОСОБА_1. відмовився від позову в частині зобов"язання відповідача звільнити його з посади директора, проте, провадження по справі в цій частині не закрито, письмова відмова відсутня, в апеляційній скарзі вказується на неправильне вирішення судом 1-ї інстанції і питання про його звільнення.

Колегія суддів вважає також неправильним рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виплати заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди до Голованівської дирек­ції кіновідеомережі та до ліквідаційної комісії з підстав пропуску ним встановленого ст..233 КЗпП України строку звернення до суду, оскільки, навпаки, такі вимоги є передчасними, а отже, такими, що не підлягають задоволенню через те, що позивач не надав доказів щодо відмови ліквідацій­ної комісії у задоволенні його претензій про виплату заборгованості по заробітній платі або щодо ухилення від їх розгляду. Відповідно до ч.2 ст.112 ЦК України у разі звернення до суду з позовом кредитора до ліквідаційної комісії до затвердження ліквідаційного балансу у визначених цією ж частиною статті випадках, вимоги кредитора за рішенням суду можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилось після ліквідації юридичної особи. Доказів щодо наявності такого майна позивачем не надано.

Враховуючи наведене, рішення суду 1-ї інстанції підлягає зміні щодо визначення підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1. до Голованівської дирекції кіновідеомережі та до ліквідаційної комісії про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодуванню моральної шкоди. Підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов"язання ліквідаційної комісії здійснити звільнення позивача з роботи за п. 1 ст.40 КЗпП України ( в зв"язку з ліквідацією організації). В решті рішення

Гайворонського районного суду є законним і обґрунтованим ( в частині щодо відмови в задоволенні по суті позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди до Голованівської районної ради, Голованівської дирекції кіновідеомережі, ліквідаційної комісії), підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303-304, 307-309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА: Рішення Гайворонського районного суду від 22 червня 2006 року змінити :

Позов ОСОБА_1 до Голованівської районної ради, Голованівської дирекції кіновідеомережі, ліквідаційної комісії задо вольнити частково.

Зобов"язати ліквідаційну комісію, утворену Голованівською районною радою в зв"язку з ліквідацією Голованівської районної дирекції кіновідеомережі, звільнити ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначеної організації за п. 1 ст.40 КЗпП України (ліквідація організації) відповідно до вимог чинного законодавства.

В решті рішення суду 1-ї інстанції залишити без змін, виключивши з резолютивної частини рішення слова про відмову ОСОБА_1. в понов ленні строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня надбання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ