Справа № 1/121/31/2013 року
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2013 року
Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого -судді Марчука О.Л.,
при секретарі -Матвєєвій О.В.,
за участю прокурора -Зайцевої М.В.,
захисників -ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, росіянина, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого дорожнім робітником 3-го розряду в Дорожньо-будівельному управлінні № 44, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, судимого:
- 14.08.1998 року, Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. ч. 2, 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) із застосуванням ст. 42 КК України, до виправних робіт строком на 2 роки з утриманням 15 % заробітку;
- 18.12.2000 року, Гагарінським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) із застосуванням ст. 43 КК України, до позбавлення волі строком на 2 роки 8 місяців; звільненого умовно-достроково 06.12.2001 року на підставі постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 04.12.2001 року, невідбутий строк покарання 1 рік 5 місяців;
- 09.07.2004 року, Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. ч. 2, 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 70 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років; звільненого умовно-достроково 08.02.2008 року на підставі постанови Краснодонського міського суду Луганської області від 31.01.2008 року, невідбутий строк покарання 11 місяців;
- 01.06.2010 року, Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць; звільненого 28.09.2011 року по відбуттю строку покарання;
- 23.05.2012 року, Ялтинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю в 2 роки,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3, будучі неодноразово засудженим за вчинення злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не встав та, маючи, в установленому законом порядку не погашену судимість, в період іспитового строку, повторно вчинив умисний, корисливий злочин при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_3, 23.06.2012 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи в приміщенні магазину «Продукти-394»ТОВ «АТБ-маркет», розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Суворівська, 17-а, звернув увагу на пляшку лікеру іdans», що знаходилась без догляду на вітрині. В той момент, у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення вказаного майна, керуючись яким, маючи на меті незаконне збагачення, діючи повторно, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, він підійшов до вищевказаної вітрини магазина, звідки таємно викрав пляшку лікеру іdans», вартістю 151 гривня 91 копійка, що належить ТОВ «АТБ-маркет».
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3, заздалегідь знаючи, що в магазині «Продукти-394»ТОВ «АТБ-маркет», розташованого за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Суворівська, 17-а, на вітрині, знаходяться без догляду елітні алкогольні напої, 23.06.2012 року приблизно о 19 годині 40 хвилин, шляхом вільного доступу, зайшов у торговельний зал зазначеного магазину, перебуваючи в якому, діючи умисно, з метою викрадення чужого майна, користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає, таємно, з корисливих мотивів, викрав з вітрини пляшку коньяку V.S.O.P.», вартістю 429 гривень 58 копійок, що належить ТОВ «АТБ-маркет».
Протиправно вилучивши вказане майно, ОСОБА_3 заволодів викраденим і, звернувши його на свою користь, заподіяв ТОВ «АТБ-маркет»матеріальних збитків на загальну суму 581 гривень 49 копійок.
Суд, у відповідності з нормою ч. 3 ст. 299 КПК України (затвердженого Законом Української РСР від 28 грудня 1960 року), за згодою всіх учасників судового розгляду, обмежив обсяг досліджуваних доказів допитом підсудного, дослідженням явки з повинною і даних, що характеризують особу підсудного.
Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_3, винним себе визнав повністю і по суті пред'явленого обвинувачення пояснив, що в обвинувальному висновку все викладено правильно і відповідає дійсності. Так, він, дійсно в день, час і місці вказаних в обвинувальному висновку, із продуктового магазина викрав дві пляшки алкогольних напоїв. Першу з них - пляшку лікеру іdans»він сховав поблизу із виходом з магазину. Після чого, він повернувся у вказаний магазин і викрав пляшку коньяку V.S.O.P.». Пройшовши через касу магазину він її не оплатив і був затриманий охороною, яка викликала працівників міліції.
Також, пояснив, що він не мав на меті спожити викрадені алкогольні напої. Він бажав продати їх, а отримані з продажу кошти витратити на лікування. Зазначив в судовому засіданні, що будучи судимим, він повністю усвідомлював протизаконність своїх дій, але пішов на такий вчинок, оскільки фінансові доходи його сім'ї були невеликими і їх не вистачало на лікування. Пояснив причину вчинення ним злочину, бажанням отримати додаткові грошові кошти для оплати лікування. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо його не карати та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.
При отриманні та фіксації доказів у справі порушень Кримінально-процесуального закону допущено не було, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.
Аналізуючи представлені докази, суд приходить до висновку, що винність підсудного у вчиненому знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні його показаннями, а також доводиться в повному обсязі матеріалами кримінальної справи, які не суперечать один одному, співвідносяться між собою, узгоджуються в деталях і доповнюють один одного.
Дії підсудного суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Обговорюючи питання про вид і розмір покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Підсудний зареєстрований в м. Севастополі, де характеризується позитивно, за постійним місцем проживання в м. Ялті характеризується задовільно, офіційно працевлаштований, одружений, на обліку у лікарів нарколога і психіатра в м. Ялті не перебуває, перебуває під консультативним наглядом психіатра в диспансерному психоневрологічному відділенні № 7 для дорослих Севастопольської міської психіатричної лікарні з 1998 року з діагнозом: легка розумова відсталість, неодноразово судимий, з березня 2008 року перебуває на »обліку в Севастопольському центрі з профілактики і боротьби з ВІЛ/СНІДом з діагнозом: ВІЛ-інфекція 3-ї клінічної стадії, рецидивний орофарингеальний кандидоз, хронічний вірусний гепатит «С»помірного ступеню активності, у зв'язку з чим потребує пожиттєвого лікування ВІЛ-інфекції із суворим дотриманням часу і дозування прийому препаратів, неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності.
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 року, № 08 від 12 червня 2009 року та № 11 від 06 листопада 2009 року) «Про практику призначення судами кримінального покарання»роз'яснено, що вирішуючи питання про наявність такої пом'якшуючої обставини, як з'явлення із зізнанням, суди повинні перевіряти, чи були подані до органів розслідування, інших державних органів заява або зроблене посадовій особі повідомлення про злочин (у будь-якій формі) добровільними і чи не пов'язано це з тим, що особа була затримана як підозрюваний і, будучи викритою, підтвердила свою участь у вчиненні злочину.
Під час розгляду справи по суті судом встановлено, що про вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння по викраденню чужого майна правоохоронним органам стало відомо від охорони магазину, яка його затримала.
Інформація про те, що ОСОБА_3 добровільно було подано до відповідних органів держави заяву або повідомлення про злочин (у будь-якій формі) в матеріалах справи відсутня.
Отже, враховуючи, що підсудний написав явку з повинною в той же день після його затримання, можна зробити висновок про те, що з'явлення із зізнанням ОСОБА_3 пов'язано із тим, що він був затриманий правоохоронними органами і, за своїм змістом, не є таким, в розумінні Кримінально-процесуального закону.
З наведеного випливає, що з'явлення із зізнанням ОСОБА_3 не може бути визнано обставиною, яка пом'якшує покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є: визнання вини та щире каяття.
Також, враховуючи, що в матеріалах кримінальної справи є дані про те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за умисні злочини, судимість за які, на момент вчинення підсудним нового злочину була не погашена і не знята, суд, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, визнає обставиною, яка обтяжує покарання, рецидив злочинів.
Пояснення підсудного щодо причин вчинення ним крадіжки, суд не приймає до уваги, оскільки вони не впливають ні на кваліфікацію злочину, ні на призначення винному покарання та взагалі не дають права вчиняти суспільно небезпечні дії. При цьому, бажання отримати грошові кошти, навіть для оплати лікування, характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном, має корисливий мотив і охоплюється суб'єктивною стороною крадіжки як складу злочину.
Крім того, як пояснив підсудний в судовому засіданні, на час вчинення злочину він працював і систематично отримував заробітну плату, маючи щомісяця середній дохід в розмірі 4 000 гривень.
Судом встановлено, що підсудний, вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 23 травня 2012 року засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 3 роки на підставі ст. 75 УК України з іспитовим строком в 2 роки. Тобто, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість на шлях виправлення не став, належних виводів для себе не зробив і знову, повторно скоїв новий корисливий злочин.
Таким чином, даний злочин був вчинений підсудним в період іспитового строку за вищезгаданим вироком суду від 23.05.2012 року, отже, при обранні міри покарання підсудному, необхідно застосовувати вимоги ч. 1 ст. 71 УК України і призначити покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком, оскільки засуджений після постановлення вироку, до повного відбуття покарання скоїв новий злочин.
З урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, наявності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції частини статті КК України, яка передбачає покарання за даний злочини, у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 71 УК України, частково приєднавши невідбуте винним покарання за попереднім вироком суду, як достатнє для виправлення підсудного, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Також, суд вважає, що підстав для застосування ст. 75 КК України немає, оскільки ОСОБА_3, неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, маючи у встановленому законом порядку не погашену судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і, під час іспитового строку, повторно вчинив корисливий злочин, у зв'язку з чим, на думку суду, беручи до уваги обставини справи та особу винного, виправлення підсудного без відбування покарання неможливе.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України, затвердженого Законом Української РСР від 28 грудня 1960 року.
Судові витрати по справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 323, 324, 333-335, 349 КПК України, затвердженого Законом Української РСР від 28 грудня 1960 року,
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2012 року і призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін -взяття під варту.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 04 жовтня 2012 року.
Речові докази:
- пляшку лікеру «Sherіdans»і пляшку коньяку «Martell V.S.O.P.», які за розпискою від 08.08.2012 року передані на відповідальне зберігання керуючій магазином «Продукти-394»ТОВ «АТБ-маркет»ОСОБА_4 (а.с. 32) -залишити Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»за належністю.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення, а засудженним -в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий