2-1961/11

2/1326/710/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

13.12.2012 р. Франківський районний суд м.Львова у складі:головуючого

судді Гулієвої М.І.

при секретарі Маланій І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ »Універсал Банк»»про визнання кредитного договору недійсним ,-

в с т а н о в и в

позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору , укладеного 24.04.2008р.між ОСОБА_2та ВАТ»Універсал Банк». Свої вимоги мотивує тим, що укладений договір суперечить вимогам законодавства України. Зокрема, вона з 2006р.перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та відповідно до ст. 65 СК України ,договір ,укладений одним з подружжя, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно отримане за договором, використане в інтересах сім»ї.Для укладення договорів,які потребують нотаріального посвідчення,а також стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.Оскільки, за кредитним договором отримано кошти в сумі 9500 доларів США, тобто договір є щодо цінного майна та для його укладення необхідна була її письмова згода.Однак, про укладення договору її повідомлено не було і згоди вона не давала.Крім цього, відповідно до ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", індивідуальна ліцензія на надання відповідачем та отримання позичальником кредиту в іноземній валюті у жодної із сторін, за кредитним договором, відсутня. ПАТ»Універсал Банк», в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів»та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, не зазначив у кредитному договорі детального розпису сукупноі вартості кредиту, не попередив про валютні ризики та не надав інформації про методики для визначення валютного курсу.

Представник позивачки та позивачка в судове засідання не з"явилися, подали заяву про слухання справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2.в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Згідно ст..169 ЦПК України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача ПАТ»Універсал Банк»у судовому засіданні вимоги позивача не визнав та пояснив, що кредитний договір ,укладений між ОСОБА_2 та банком, відповідає чинному законодавству України. Кредитний договір не стосується спільного майна подружжя, оскільки той, хто укладає договір не розпоряджається спільним майном подружжя, а стає учасником зобов»язальних правовідносин і несе особисту відповідальність за невиконання взятих на себе зобов»язань. Дії відповідача, з приводу надання позивачу кредиту у іноземній валюті, є правомірними, так як вчинені на підставі банківської ліцензії на проведення операцій в іноземній валюті від 07.12.2007р.У Додатках №1 та №2 до Договору,які є його невід»ємною частиною, міститься інформація про індивідуальні умови надання та погашення кредиту, про суму кредиту до погашення, суму відсотків, загальну вартість кредиту.Крім того,в Договорі є дані про те, що ОСОБА_2 роз»яснені наслідки валютних ризиків та методику визначення курсів і комісій. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1та ОСОБА_2перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15.07.06р.

24.04.2008р. між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №СL-370293, згідно якого відповідач надав позичальнику кредит у сумі 9500 доларів США, строком до 10.04.2015р.

Крім того, сторонами підписано Додаток№1-(індивідуальні умови надання та погашення кредиту) та Додаток №2-(графік щомісячних платежів, супутні витрати позичальника) до кредитного договору, які є невід»ємною частиною договору.

Відповідно до ст.65 СК України,дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Отже, положення ст.65 СК України регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя і не стосуються права одного з подружжя на отримання кредиту, так як кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов»язків для другого з подружжя,а лише для позичальника як сторони договору, відповідно до ст.1054 ЦК України.

Виходячи з наведеного, письмова згода другого з подружжя на укладення кредитного договору не обов»язкова.

Позивачка посилається на те, що відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"передбачено надання кредитів в іноземній валюті за наявності індивідуальної ліцензії Національним Банком України, а також такої ліцензії потребують операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Разом з тим, слід зазначити наступне. Відповідно до положень ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.

Спеціальне банківське законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" Національному банку надано право видавати нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежне від форм власності, а також для фізичних осіб.

Відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України"Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, та до компетенції Національного банку належать, зокрема:

- видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

- видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом

здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає банківські операції, які здійснюються банком на підстав банківської ліцензії, і, зокрема, операції з валютними цінностями.

Так, банківська ліцензія - це документ, який надається Національний банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підстав якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

На виконання статті 44 "Про Національний банк України" та статті 5 Декрету

"Про систему валютного регулювання і валютного контролю" постанов

Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. N 275 затверджено

Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та

ліцензій на виконання окремих операцій, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001р. за №730/5921, яке встановлює порядок та умови видачі банкам банківських ліцензій на здійснення банківських операцій та письмових дозволів на здійснення інших операцій.

П.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004р. №483, визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється : якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностіми.

За наявності у банку генеральної ліцензії НБУ і письмового дозволу на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій, на весь період дії режиму валютного регулювання, надання кредитів (позик) у іноземній валюті на території України є правомірним, при цьому наявності індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції не потребується.

Отже, кредит правомірно наданий відповідачу ОСОБА_2 в іноземній валюті.

Безпідставними є посилання позивачки на порушення банком при укладенні кредитного договору ст.11 Закону України»Про захист прав споживачів»та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки , вказане спростовується п.1.4 Кредитного договору від 24.04.08р.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку,що укладений кредитний договір відповідає вимогам закону,підстави для визнання його недійсним відсутні.

Керуючись ст.10,11,15,60,169,208,209,212-215,218 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ »Універсал Банк»»про визнання кредитного договору недійсним -відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10днів з дня його проголошення.

Суддя М.І.Гулієва