Справа № 1207/1338/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ»ЯМ УКРАЇНИ

11 січня 2013 року Жовтневий районний суд м.Луганська

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Немічевій В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з даною позовною заявою, уточненими позовними заявами в обгрунтовання яких вказали, що відповідно до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої луганської нотаріальної контори Козловським О.М. 28.03.2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_1 в рівних частках з відповідними будівлями та спорудами. На зазначеній земельній ділянці розташовано: А-1 житловий будинок, площею 44,0 кв.м, № 3 вод. колонка; № 1, 2, 5 -споруди; Б -літня кухня, б тамбур, В погріб, Г сарай, У вбиральня. За час їхнього володіння ними були побудовані прибудова А-1-1, гараж Л, сарай Е, погріб К. на теперешній час житлова площа домоволодіння становить 53,1 кв.м, загальна площа- 81,8 кв.м. Вважають, що визнання права власності на самовільне будування ні в якому разі не знаходиться в залежності від прийняття такого будівництва в експлуатацію. Позивач ОСОБА_1 зверталася до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області та отримала відповіддь, що їй необхідно надати документ на право володіння земельною ділянкою, але в зв»язку із відсутністю такого документу вони з чоловіком змушені звернутися до суду. Просять визнати за ними право власності на ? частку домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 53,1 кв.м, загальною площею 81,8 кв.м за кожним, яке складається: з житлового будинку А-1, прибудови А-1-1, погрібу К, літнього душу Д, сараю Е, альтанки Ж, убиральні И, гаражу Л, ями вигрібної З, колонки водопровідної № 3, огорожі № 5, воріт № 6, огорожі № 7, огорожі № 8.

Представник позивача до судового засідання не з»явилася, надала суду заяву з проханням слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача -Управління комунальним майном Луганської міської ради до судового засідання не з»явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи буз його участі, заперечень проти позову суду не надав.

За таких обставин, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних, що свідчать про правовідносини сторін, а тому справу можливо розглянути у їх відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено:

На підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої луганської нотаріальної контори Козловським О.М. 28.03.2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_1 в рівних частках з відповідними будівлями та спорудами на земельній ділянці фактичною площею 1169 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташовано: А-1 житловий будинок, площею 44,0 кв.м, № 3 вод. колонка;. № 1, 2, 5 -споруди; Б -літня кухня, б тамбур, В погріб, Г сарай, У вбиральня.

Згідно із ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ і своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Як вбачається з технічного паспорту, виданого на ім.»я ОСОБА_2, ОСОБА_1, станом на 07 лютого 2012 року на земельній ділянці АДРЕСА_1 розташовані: житловий будинок А-1, прибудова А-1-1, погріб К, літній душ Д, сарай Е, альтанка Ж, вбиральня И, гараж Л, яма вигрібна З, колонка водопровідна № 3, огорожа № 5, ворота № 6, огорожа № 7, огорожа № 8 (а.с. 12-15), житловою площею 53,1 кв.м, загльною площею 81,8 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376).

За приписами п. 12 Постанови № 6 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розглду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов»язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Пунктом 9 зазначеної Постанови передабчено, що при розгляді зазначеної категорії справ судами слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування», спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). У зв»язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Стаття 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із наданого позивачами листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області (а.с. 24), вбачається, що позивачі зверталися до зазначеної Інспекції з метою прийняття в експлуатацію самовільно збудованих будівель ї їм було роз»яснено необхідність надання переліку необхідних документів для ввдедення самовільно збудованих будівель до експлуатації та доведений графік прийому Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області. Але як зазначено в позовній заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області з метою ввдедення в експлуатацію самовільно збудованих споруд так і не звернулися, тому суд вважає, що права позивачів компетентним органом, а саме: Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області порушені не були, тому у суду немає пістав важати, що наявний спір про право. Доводи позивачів, що вни не мають документа, який би посвідчував право власності на земельну ділянку на якій розташований спірний будинок, суд до уваги не приймає, оскільки в них є документ (договір дарування) на право користвання земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 з відповідними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці фактичною площею 1169 кв.м.

Таким чином, суд вважає, що позивачами та їх представником не надано належних та припустимих доказів на обгрунтування заявлених позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі ст.ст. 16, 331, 376 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, Антонова Віктора

Івановича до Управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання права власності відмовити через їх необгрунтованість.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганській області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: