Справа № 11-772/2006                                                            Головуючий І інстанції: Розинко В.М.

категорія - ч. 1 ст. 115 КК України                                            Доповідач:                        Баглай І.П.

ВИРОК ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

9 листопада 2006 року                                        Колегія суддів судової палати з

кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:

Головуючого судді                        Баглая І.П.,

суддів                                             Гром Л.М., Кузюри М.М.,

при секретарі                                  Олійник О.М.,

з участю прокурора                       Скрипки Б.М.,

адвоката                                          ОСОБА_1

підсудної                                        ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Чернігова на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_2 уродженка ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка мАДРЕСА_1, українка, громадянка України, з базовою загальною середньою освітою, ІНФОРМАЦІЯ_2, незаміжня, раніше не судима, засуджена

за ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України - до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк на З роки, та відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїздити за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну    місця    проживання    та   роботи,    періодично    з'являтись    в    органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 змінений з утримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання і її звільнено з під варти в залі суду.

Судом ОСОБА_2 засуджено за те, що вона, 11.03.2006 року, близько 16 години, знаходячись по місцю свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, в ході сварки, з метою вбивства, умисно нанесла один удар ножем в область грудної клітки потерпілому ОСОБА_3, внаслідок чого той помер на місці.

Не погоджуючись з вироком, помічник прокурора м. Чернігова подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженої, просить вирок скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного ОСОБА_2 покарання та постановити щодо неї новий вирок. Вважає, що суд в порушення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", не врахував тяжкість скоєного ОСОБА_2 злочину та її особу, призначив засудженій занадто м'яке покарання та безпідставно застосував до неї ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляцію і просив не звільняти ОСОБА_2 від відбуття покарання, підсудну та її адвоката, які просили відмовити у задоволенні апеляції і залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши дані про особу підсудної, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Вина підсудної у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним справи, повністю підтверджується сукупністю перевірених судом 1-ї інстанції доказів та ніким не оспорюється.. Сама ОСОБА_2 хоч і частково але визнала себе винуватою, по суті не заперечує своєї вини у заподіянні вбивства потерпілого під час сварки з ним.

Отже вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах, які узгоджуються між собою.

Але, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, суд, в порушення ст. 65 Кримінального кодексу України, призначив його без врахування характеру і ступеню суспільної небезпеки злочину та даних про особу підсудної.

У ОСОБА_2 мали місце легкі тілесні ушкодження. Пошкодження в області голови, які ніби то заподіяв їй потерпілий, не були виявлені при судово-медичній експертизі, хоч про них підсудна і заявляла експерту. Таким чином, навіть якщо і допустити, що потерпілий вчиняв протиправні дії проти підсудної, дії її самої були явно не співрозмірні з характером нападу. Як не підтвердилась заява підсудної про заподіяння їй тілесних ушкоджень потерпілим в області голови в день скоєння злочину, так не підтвердилися і її заяви про відрив мочки вуха, перелом щелепи, які нібито заподіяв їй раніше потерпілий. ( а.с. 79). Ці обставини у сукупності колегія суддів розцінює як намагання уникнути відповідальності.

Тому колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання підсудної можливі лише шляхом позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи поведінку потерпілого та дані про особу підсудної, що ОСОБА_2 щиро розкаялася, має хворих батьків похилого віку, колегія суддів вважає, що термін покарання суд першої інстанції призначив правильно.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 378, 379 КПК України, судова колегія,

присудила:

Апеляцію помічника прокурора м. Чернігова задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2, в частині призначення покарання, скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання по ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст.. 69 Кримінального кодексу України, у вигляді 5 років позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання перебування її під вартою з 11 березня 2006 року по 1 вересня 2006 року, а всього 5 місяців 20 днів.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту її затримання.

До набрання вироком чинності, залишити запобіжний захід ОСОБА_2 підписку про невиїзд.

В решті зазначений вирок суду залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено і на нього внесено подання прокурором до Верховного Суду України, через апеляційний суд Чернігівської області, протягом одного місяця після проголошення.

І.П. Баглай

Судді: Л.М. Гром

М.М. Кузюра