Справа №11- 761/06 Головуючий у 1 інстанції Шитченко Н.В.
Категорія ст. 185 ч. З КК Доповідач Навозенко Л. С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі :
Головуючого Навозенко Л. С. суддів Кузюри М. М., Зенченко Т. С. з участю прокурора Павленко О. В. засудженого ОСОБА_1 захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, уродженець м. Чернігова, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, житель АДРЕСА_1, раніше судимий 28 березня 2002 року за ст. 309 ч.І КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 23 січня 2003 року за ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.З, 185 ч.4, 186 ч.2, 186 ч.З, 190 ч.2, 70, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду від 20 березня 2003 року вирок змінено, засуджено за ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.З, 186 ч. 2, 190 ч.2, 70,71 КК України до 4 років 7 місяців позбавлення волі; звільнений за постановою Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від З листопада 2005 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 15 днів, -засуджений за ст. 185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком від 23 січня 2003 року остаточно засудженому ОСОБА_1 призначено покарання З роки 6 місяців позбавлення волі.
З засудженого ОСОБА_1 стягнуто на користь Чернігівського відділення КНДІСЕ 232 грн. 48 коп. за проведення експертиз.
Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 25 червня 2006 року близько 15 години з метою крадіжки через ворога проник до приміщення гаража, звідти до будинку НОМЕР_1 потерпілої ОСОБА_3, який розташований АДРЕСА_2, де таємно викрав мобільний телефон „ NOKIA 6100" та зарядний пристрій до нього загальною вартістю 495 грн., „сім" карту „Київстар" вартістю 40 грн., силіконовий чохол вартістю 18 грн., золотий ланцюжок вагою 10 грамів вартістю 1000 грн., золотий ланцюжок вагою 8 грамів вартістю 800 грн., дві золоті сережки вартістю 950 грн., золотий хрестик вартістю 588 грн., що належали потерпілій ОСОБА_3.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії зі ст. 185 ч.З КК України на ст. 185 ч.2 КК України. Просить врахувати що він добровільно видав викрадені речі, а також стан його здоров'я та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення засудженого, та його адвоката які підтримали апеляцію і просили вирок змінити, думку прокурора, яка вважала, що підстав для задоволення апеляції не має, колегія суддів дослідивши доводи апеляції і матеріали кримінальної справи вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, і є обґрунтованим.
Справа розглядалась за правилами ч. З ст. 299 КПК України про що ОСОБА_1 було роз'яснено, в протоколі судового засідання маються записи про те, що засуджений ознайомлений з наслідками слухання справи в скороченому режимі. В ході всього досудового та судового слідства засуджений визнавав свою вину, детально розповідав як він скоїв крадіжку. Підстав для сумнівів щодо добровільності волевиявлення засудженого ОСОБА_1а щодо слухання справи в скороченому режимі у колегії суддів немає.
Враховуючи викладені вище обставини, виходячи з вимог ст. 299 КПК України, колегія суддів вважає, що в даному випадку засуджений вправі оскаржувати в апеляційному порядку тільки міру покарання.
Міра покарання засудженому ОСОБА_1 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з врахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого, того що він раніше судимий.
Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд при призначенні покарання врахував всі пом'якшуючи обставини в тому числі і ті на які є посилання в апеляції засудженого.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 серпня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без змін.