ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року справа № 5020-1103/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака"

(вул. Геловані 26, кв. 62, м. Севастополь, 99040)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл"

(вул. Курганна 35-А, м. Севастополь, 99029)

про визнання договору недійсним в частині

Суддя Плієва Н.Г.

за участю представників:

позивача -Філіппової Н.О., довіреність № б/н від 03.09.2012

відповідача - Біжова П.С., довіреність б/н від 08.11.2012

Семенової С.М., довіреність б/н від 21.11.2012

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл" про визнання недійсним договору поставки товарів № 1 від 31.01.2012 за виключенням розділу 7 зазначеного договору, якій містить третейське застереження.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що при укладенні договору сторонами не було досягнуто згоди з усіх суттєвих умов договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.10.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні 21.11.2012 оголошувалась перерва до 03.12.2012.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, вважає, що сторонами не досягнуто згоди з таких суттєвих умов договору, як ціна договору і строки поставки товару.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні, надали письмовий відзив на позов. Зазначають, що підстави для визнання договору недійсним відсутні, оскільки договір підписаний повноваженими представниками обох сторін, виконувався сторонами, що підтверджується відповідними фінансовими документами та звітами про дебетові та кредитові операції, актами про взаєморозрахунки зустрічних однорідних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл"(далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака"(Покупець) був укладений договір поставки товарів №1 (далі -Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлені цим Договором строки горючесмазочні матеріали (далі -ГСМ) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти ГСМ та сплатити за них встановлену цим Договором грошову суму.

У розділі 2 Договору сторони визначили, що асортимент, кількість і ціна ГСМ за відповідну одиницю виміру, з урахуванням ПДВ, визначається сторонами у заявках, виставлених до оплати рахунках, або зазначаються в товаро- супровідних документах.

Умови і строки поставки визначені у розділі 3 Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору поставка ГСМ здійснюється на підставі замовлення Покупця, яке може бути передано будь-яким зручним для Покупця засобом, у тому числі із застосуванням телефону, факсу, електронної пошти і т.д.

Постачальник, у строк не більше трьох банківських днів після отримання замовлення, виписує і надсилає Покупцю рахунок для оплати, в якому зазначаються асортимент і кількість ГСМ, ціна за одиницю ГСМ і загальна сума до сплати з ПДВ.

У пункті 3.3 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB у відповідності до правил Інкотермс в редакції 2010 року. У разі вивозу ГСМ автотранспортом Покупця поставка вважається виконаною в час завантаження ГСМ у транспортний засіб Покупця. У разі доставки ГСМ транспортом Постачальника поставка вважається виконаною під час передачі ГСМ на місці, зазначеному Покупцем.

Датою поставки вважається дата, зазначена в товаро- супровідних документах.

Пунктом 8.1 Договору визначено що Договір вважається укладеним та набирає законної сили з моменту його підписання сторонами, скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2012, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором. У разі відсутності письмових заперечень Сторін, строк дії цього договору продовжується на один календарний рік на тих же умовах.

З посиланням на ту обставину, що при укладенні договору сторони не досягли усіх суттєвих умов договору, тобто, порушили вимоги статей 180, 181, 265, 267 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання передбачені у статті 20 Господарського кодексу України, відповідно до якої права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом: припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Аналогічні положення містяться і у частині першої статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач просить визнати надійсним в частині договір поставки, який за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі- продажу, являється консенсуальною (взаємною) угодою, оскільки є відплатним та двостороннім правочином, правовідносини сторін підлягають регулюванню положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

На підставі частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом положень статті 640 Цивільного кодексу України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення відповідної дії.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цій строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Разом з тим частиною другою статті 530 Цивільного Кодексу України унормовано, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або акту цивільного законодавства.

Отже, з огляду на зазначені положення суд вважає неспроможними доводи позивача щодо відсутності у спірному договорі строку поставки товару, як підставу для визнання договору недійсним.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Як слідує з частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вичиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей .

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Відповідно до Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням угод недійсними" (із змінами і доповненнями) вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Посилання позивача, що в спірному договорі відсутнє така суттєва умова, як ціна договору судом до уваги не береться, оскільки відповідно до умов договору, поставка здійснюється на умовах передоплати на підставі виставленого постачальником рахунку, в якому зазначатися ціна ГСМ (розділи 2, 4 Договору).

Згідно зі статтею Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано жодного доказу у підтвердження того, що спірний договорі укладено з порушенням вимог статті 203 Цивільного Кодексу України, так і того, що спірний договір порушує його права чи інтереси.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що в силу частини восьмої статті 181 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотніх умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним, проте встановлення цих обставин не може бути правовою підставою для визнання договору недійсним в силу приписів статей 203,215,217 Цивільного Кодексу України.

Суд зазначає, що обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оцінивши надані позивачем докази, в обґрунтування заявленого позову, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору поставки, за виключенням третейського застереження, недійсним.

В той же час, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що на виконання спірного договору постачання товару здійснювалось позивачем, зокрема, за накладними № 29 від 08.02.2012 на суму 173712,75 грн (а.с. 53), № 34 від 17.02.2012 на суму 213652,50 грн (а.с. 57), № 50 від 28.02.2012 на суму 400844,00 грн (а.с. 63), № 58 від 09.03.2012 на суму 229245,00 грн (а.с. 71), № 71 від 23.03.2012 на суму 346178,25 грн, № 98 від 17.04.2012 на суму 290450, грн (а.с. 86), № 126 від 19.05.2012 на суму 179647,25 грн (а.с. 94), № 127 від 19.05.2012 на суму 396855,75 грн (а.с. 96), № 189 від 03.07.2012 на суму 127767,75 грн (а.с. 113), № 190 від 03.07.2012 на суму 153153,00 грн (а.с. 115), № 205 від 17.07.2012 на суму 187420,75 грн (а.с. 123), № 206 від 17.07.2012 на суму 93500,00 грн (а.с. 125, № 218 від 31.07.2012 на суму 571472,00 грн (а.с. 137), оскільки зазначені накладні не містять посилання, що постачання товару здійснювалось саме на виконання спірного договору поставки № 1 від 31.01.2012.

Також не містять жодного посилання на спірний договір і рахунки, які виставлялись ТОВ "Севтрейдойл"позивачу. Наявність зазначених документів може свідчить про існування між сторонами інших договірних відносин, проте зазначені документи не підтверджують факту виконання саме спірного договору.

Крім того, умовами розділу 4 п.п. 4.1 договору визначено, що розрахунки за Договором здійснюються шляхом 100 % передоплати у безготівковій формі, однак при постачанні палива за вказаними видатковими накладними процедура передоплати сторонами не застосовувалась.

Проте суд розглядає спір в межах заявлених вимог.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на позивача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 06.12.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка

1. товариство з обмеженою відповідальністю "Звєзда Рибака"

(вул. Геловані 26, кв. 62, м. Севастополь, 99040) - простим

2. товариство з обмеженою відповідальністю "Севтрейдойл"

(вул. Курганна 35-А, м. Севастополь, 99029)- простим