Справа № 22-2045- 2006 p.                  Головуючий у 1-й інстанції Гирич С.В.

Категорія- 5                                                Доповідач - Шашкіна С.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименка А.Г. Суддів: Шашкіної С.А., Мікуш Ю.Р. При секретарі: Панчишин А. з участю представника позивача, адвоката ОСОБА_1,    відповідачки та її представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні М.Львова цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова   від 6 червня   2006 року.-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної власності на квартиру і виділення половини вартості квартири відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права. Відповідно до вимог ст. 74 СК та ст. 368 ЦК України майно набуте за час шлюбу або за спільні кошти членів сім»ї є спільною сумісною власністю. Майнові відносини між ним та відповідачкою виникли до набрання чинності СК і ЦК продовжували існувати до серпня 2004 року, тому суд вправі був застосувати норми нових кодексів і визнати, що квартира, придбана у грудні 1998р. на ім»я відповідачки є їхньою спільною сумісною власністю. Вони почали проживати однією сім»єю ще до придбання спірної квартири з 1995р. у належній йому квартирі АДРЕСА_2, спірна квартира була придбана за спільні його та його сина кошти. Просить рішення суду скасувати і задоволити його вимоги про визнання за ним право власності на 1\2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання скарги, заперечення на скаргу відповідачки, перевіривши матеріали справи і докази, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 8 грудня 1998 року придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 і набула на неї право власності на підставі належно оформленого договору купівлі-продажу. Позивачем даний договір не оспорюється.

Перевіряючи підставність позовних вимої про визнання права спільної сумісної власності на зазначену квартиру, суд вірно виходив з того, що сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі та що поданими доказами не встановлено, що сторони на час придбання квартири проживали однією сім»єю, вели спільне господарство та що квартира придбана внаслідок їхньої спільної праці та за їхні спільні кошти.

Так, сам позивач у позовній заяві стверджував, що він почав проживати з ОСОБА_3 лише з кінця 1998 р. Встановлено, що сторони мали окремі квартири, зокрема, позивач є співвласником трикімнатної квартири АДРЕСА_2, яку отримав у 1973р. згідно з його ж заяви (а.с.64), саме за цією адресою він оформляв на себе відповідні субсидії, зокрема у 2000-2003 p.p. Відповідачка до серпня 2000р. була зареєстрована АДРЕСА_3, де їй з жовтня 1997р. по березень 2000р. надавались судсидії.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що квартира придбана лише за його та його сина гроші, не навівши доводів ведення спільного господарства і придбання квартири за спільні кошти з ОСОБА_3. Покликання представника апелянта на те, що позивач уточняв свої позовні вимоги в суді першої інстанції щодо початку спільного проживання з ОСОБА_3 не з кінця 1998р., а з 1995 p., є безпідставними.

Доводи скарги щодо невірного застосування судом норм матеріального права правильних висновків суду не спростовують. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вірно виходив з норм діючого на час виникнення спірних правовідносин, тобто на час придбання спірного майна, законодавства. Так, згідно з нормами КпШС України передбачалось виникнення права спільної власності подружжя на майно, придбане в зареєстрованому шлюбі. Вимоги апелянта щодо застосування до спірних правовідносин ст. 74 СК України і ст. 368 ЦК України є безпідставними.

Перевіривши зібрані докази по справі суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю сторін.

Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, поданим доказам, належно оціненим судом, підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Кеурючись ст.ст. 307 ч. і п. 1. 308. 31 3. 314 ЦПК України, колегія суддів.

Ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Личаківського районного суду м.Львова  від 6 червня   2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з часу набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:

СУДДІ: