Справа № 22-1901- 2006 р.                     Головуючий у 1-й інстанції Зима І.Є.

Категорія - 17                                              Доповідач - Шашкіна С.А.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25     вересня 2006  року     колегія  суддів  Судової палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Гриновця Б.М. Суддів: Шашкіної С.А., Цяцяк Р.П. При секретарі: Раб О. розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   м.Львова   цивільну   справу   за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова Львівської області від 13 червня  2006 року, -встановила:

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 13 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство 14630» в його користь 300 грн у відшкодування моральної шкоди, а також 8,5 грн. держмита і 7,5 грн за інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення оскаржив ОСОБА_1, який покликається на його неправильність, оскільки судом було неповно з»ясовано обставини справи, розмір моральної шкоди не відповідає завданій йому внаслідок удару дверими автобусу моральної шкоди, не враховано, що він є інвалідом 1 групи, був вимушений лікуватися, купляти ліки. Просить скасувати рішення і постановити нове, яким його позов про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн задоволити повністю.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта на підтримання скарги, заперечення на скаргу представника ВАТ АТП, перевіривши матеріали справи і докази, колегія суддів вважає, що скаргу слід частково задоволити.

Як вірно встановив суд, 29 серпня 2005 року позивач, користуючись послугами ВАТ «Львівське АТП 14 630», в якості пасажира їхав в автобусі за маршрутом №3, держномер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2. Внаслідок управління автобусом із несправним дверним механізмом з позивачем при його виході з автобуса стався нещасний випадок - йому було заподіяно удар дверима автобуса.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2, водія автобуса, дійсно при русі за маршрутом двері в автобусі періодично самовільно закривались, і лише після нещасного випадку з позивачем, водій здійнив заїзд в автогосподарство для ремонту (а.с.5,4). Наведене свідчить про те, що знаючи про несправність дверей автобуса і розумінюючи можливі наслідки, працівник відповідача продовжував експлуатацію несправного джерела підвищеної небезпеки. Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов»язків.

Встановлено, що внаслідок удару позивачу було заподіяно фізична біль, він погано себе почував, змушений був звертатись до лікарських установ, витрачати час і додаткові зусилля для усунення негативних наслідків цього удару. Наведене стверджено листом відповідача від 7.9.2005р., а також показаннями свідків ОСОБА_3, який пояснив, що після виходу з автобусу ОСОБА_1 погано себе почував, не міг йти самостійно (а.с.31), медкарткою позивача щодо звернення до лікарів. Відповідачем рішення суду не оскаржувалось і ним не оспорюється факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок незабезпечення права на безпечне користування послугами власника міського автотранспорту.

Вирішуючи спір, суд вірно виходив з вимог ст. 23, 1167 ЦК України, згідно з якими особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Однак визначаючи розмір моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував вимоги ч.З ст. 23 ЦК України, згідно з якою розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір морального відшкодування в сумі 300 грн суд своїх висновків нічим не обгрунтував.

З врахуванням конкретних обставин справи, того, що позивач, 1935р.н., є інвалідом 1 групи і внаслідок удару йому був заподіяний фізичний біль, хоч і без заподіяння тілесних ушкоджень, що викликало потребу з врахуванням його стану здоров»я в додаткових зусиллях для відновлення свого стану, глибини його страждань, інших обставин, а також вимог розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що слід збільшити розмір відшкодування шкоди до 1000 грн. Підстав для визначення моральної шкоди в сумі 2 000 грн, як того просить позивач, колегія суддів не вбачає, такий розмір позивач належним чином не обгрунтував.

За таких обставин рішення суду, постановлене з порушенням вимог матеріального права, слід частково змінити і постановити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, ст.ст. 307 ч.І п.З, 309 , 314 ч.2, 316 ЦПК України,   колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволиги частково, рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 13 червня 2006 р. змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди і визначивши такий в сумі 1 000 грн, що підлягає стягненню з ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство 14 630» в користь ОСОБА_1, в решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, може бути оскаржене до Верховного суду України протягом 2-х місяців з часу проголошення шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис Судді    підписи

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду                                                    Шашкіна С.А.