ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2013 р. Справа №18/2039/12
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ , 49094
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Бетон СМ", вул. Ковпака, 37б, м. Полтава, 36007;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава", вул. Ковпака , 37, м. Полтава , 36007
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ліквідатор - арбітражний керуючий Рибаченко Микола Петрович, вул. Шведська, 2 , м. Полтава , 36000
про визнання договору недійсним
Суддя Сірош Д. М.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: 1. не з'явився
від відповідача: 2. Борисенко Є. М., довір. № 173 від 20.11.2012 р.
третя особа: не з'явився.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору управління рухомим майном від 21.03.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Бетон СМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" та застосування наслідків недійсного правочину.
08.01.2012 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх. № 221 д), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору управління рухомим майном від 21.03.2011 р. та просить суд позовні вимоги відносно застосування наслідків недійсності правочину залишити без розгляду.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені відповідачу 1 за адресою, зазначеною в позовній заяві повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "адресат не значиться".
Відповідно до ч. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача 1 про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, закінчився, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Відповідач 2 у запереченні на позовну заяву (вх. № 16960д) проти позову заперечує, посилаючись на те, відповідно до ч. 1 ст. 1039 Цивільного кодексу України майно, що є предметом договору застави, може бути передано в управління.
Крім того, вказує, що для укладення договору управління майном чинне законодавство не вимагає отримання дозволів або ліцензій.
Також, відповідач 2 подав клопотання (вх. № 16595д від 12.12.2012 р.) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору директора ТОВ "Полтава-Бетон СМ" гр. Наливка В. М., який ставив свій підпис при укладенні та підписанні оспорюваного договору управління рухомим майном від 21.03.11 р.
Суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з безпідставністю.
Третя особа подала заяву (вх. № 15862д) від 29.11.2012 р. про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
21 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Бетон СМ", в особі Наливка В. М., що діяв на підставі Статуту, з однієї сторони та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава", в особі директора Ведь С. В., що діяв на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено договір управління рухомим майном (а. с. 12-14).
В порядку та на умовах, визначених Договором, Установник (відповідач 1) передає Управителю (відповідачу 2) рухоме майно, а саме: бетонозмішуюче обладнання "Transmix THZ 300", яке належить відповідачу 1 на праві власності.
12 листопада 2008 року ТОВ "Полтава-Бетон CM" та ПриватБанком було укладено договір застави майна № 1505/4561/ІМРА (а. с. 15-18).
Згідно з п. 6 вказаного Договору в забезпечення виконання відповідачем 1 зобов'язань за Договором комісії відповідач 1 надав в заставу Банку наступне майно: бетонозмішувальна установка "Transmix THZ 300" з усіма комплектуючими пристроями.
У відповідності до п. п. 17. 7 Договору застави майна № 1505/4561/ІМРА від 12.11.08 р. заставодавець (відповідач) зобов'язується не передавати предмет застави в оренду (майновий найм) у лізинг; у спільну діяльність або у безоплатне користування, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження Предметом застави без письмової згоди Заставодержателя (позивача).
Частиною 2 ст. 586 ЦК України передбачено, що Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначає позивач, відповідач 1 не звертався до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за згодою на укладення Договору управління майном, а відповідно Банк не надавав такої згоди. Тобто, відповідач 1 в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору застави майна № 1505/4561/ІМРА від 12.11.08 p. уклав спірний правочин.
Крім того, як вказує позивач, ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.04.2010 року у справі № 18/30 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Полтава- Бетон СМ".
Ухвалою від 26.10.2010 р. у справі № 18/30 призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Рибаченка Миколу Петровича.
Відповідно до п. 6 ст. 3-1, ч. 10. ст. 13. Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна діє в інтересах боржника і кредиторів.
Відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
Як вбачається з наданих доказів вартість бетонозмішувального обладнання складає 380 000,00 євро, вартість шеф-монтажу і введення в експлуатацію - 25 000,00 євро. Всього 405 000,00 євро (а. с. 59).
Таким чином, балансова вартість майна (бетонозмішувального обладнання) відповідача 1 складає більше одного відсотка балансової вартості активів боржника.
Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач 1 звертався до Розпорядника майном за згодою на укладення Договору управління майном, а відповідно Розпорядник майном надавав таку згоду.
Також, відсутні докази надання згоди Заставодержателя (позивача) на укладення спірного правочину.
Суд дійшов висновку, що договір управління майном було укладено відповідачем 1 в порушення вимог чинного законодавства та умов договору застави майна № 1505/4561//ІМРА від 12.11.2008 p.
Таким чином, суд задовольняє позов в частині позовних вимог про визнання недійсним договору управління рухомим майном недійсним.
Щодо позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину, слід зазначити наступне:
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі визнання правочину недійсним застосовуються наслідки його недійсності у вигляді зобов'язання кожної з сторін повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину (ст. 216 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами від 29.11.2012 р., 06.12.2012 р., 18.12.2012 р., 20.12.2012 р., 08.01.2013 р., 09.01.2013 р. суд зобов'язував позивача документально обґрунтувати позовні вимоги в частині застосування наслідків недійсності правочину; надати суду докази на підтвердження того, що спірне майно вибуло із володіння ТОВ "Полтава - Бетон СМ" та було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" відповідно до договору від 21.03.2011 р.
Проте, позивач витребуваних господарським судом доказів не надав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, обов'язок підтримувати позовні вимоги і доводити їх покладено на позивача.
Згідно п. 5 ст. 81 ГПК України Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Крім того, від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку залишити позов в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину без розгляду.
Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 75, п. 5 ст. 81, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Задовольнити позов частково.
2. Визнати недійсним договір управління майном від 21.03.2011р., укладений між ТОВ "Полтава-Бетон СМ" та ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Бетон СМ" (вул. Ковпака, 37б, м. Полтава, 36007, р/р 260007187 в Полтавській філії АБ "Укргазбанк", МФО 331520, код ЄДРПОУ 35581936) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) - 536,50 грн. судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" (вул. Ковпака, 37, м. Полтава, 36007, р/р 260049355 в АБ "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 36903416) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) - 536,50 грн. судового збору.
5. В частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину позов залишити без розгляду.
Суддя Сірош Д. М.
Повне рішення складено 11.01.2013 р.