Справа № 11 - 826 2006 p. Головуючий у І інстанції: Новосад М.Д.
Категорія ст. 185 ч.З КК України Доповідач: Воїж А.С..
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2006 року колегія суддів судової апатії у кримінальнім справах
апеляційного суду Львівської області в склади
Головуючого Танечника І.І. Суддів Макарова Ю.М., В ка А.С. з участю прокурора Ходачк ча Ю.І., судженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 05 вересня 2006 року, -
встановила:
цим вироком
ОСОБА_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, невійськвозобов'язаний, неодружений, непрацюючий, відповідно до ст. 89 КК України не маючий судимості,
засуджений за ст. 1 ч.З КК України із застосуванням ст. 69 КК України на
два роки позбавлення волі.
Запобіжний захід залишений попередній - утримання під вартою. Строк відбутті покарання обчислюєтья з 25 липня 2006 року.
Вироком суду .ОСОБА_1 визнано винним та засуджено зате, що він 12 жовтня 200:ї року біля 19 год. 30 хв. з метою заволодіння чужим майном, шляхом відкриття дверей, проник в квартиру АДРЕСА_2, звідки викрав музичний центр марки Панасонік вартістю 1 тис. 700 грн. та рюкзак з тканини вартістю 50 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1 тис. 750 грн.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 покликається на те, що вирок міського суду є невірним у зв'язку із Невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а гакож неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідні»тю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Вважає, що судом не прийнято до уваги пояснень потерпілої ОСОБА_3 та її чоловіка про те, що ключі від їхньої квартири знаходились постійно в квартирі засудженого, де він проживає з своєю матір'ю.
Також вважає, що судом не взято до уваги пояснення ОСОБА_3 в тій іастині, що засудженні користувався ключами від їхньої квартири, оскільки забирав їхню дитину з дитячого садочка та проводив додому.
Зазначає, що від дій ОСОБА_1 тяжких наслідків не наступило, потерпіла жодних матеріальних претензій до засудженого не має та просила суд не притягати останнього до кримінальної відповідальності.
Окрім цього, суд не врахував, що ОСОБА_1 є особою молодого в|ку, позитивно характеризується, свою вину зизнав повністю, не являється суспільно-небезпечною особою і його діяння втратило . суспільну небезпечність на даний час.
Просить вирок міського суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.З на ч.І ст.Т85 КК України, звільнити його з-під варти, обмежившись відбутим терміном позбавлення волі.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що суд Не прийняв до уваги його-пояснень про те, що віл зайшов в квартиру своєї тітки, відкривши, двері ключами, оскільки ключ, знаходились постійного в квартирі, де він проживає з мамою, і він мав право доступу туди, так як він ніеодноразово забирав доньку ОСОБА_3 - свою сестру з дитячого садка.
Вважає, що вирок суду є суворий.
Просить вирок скасувати, перекваліфікувати його дії на іншу статтю та обмежитись відбутою мірою покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, засудженого про задоволення його апеляції, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають.
В апеляції засуджений та його захисник оспорюють кваліфікацію злочинних дій, та міру призначеного покарання, однак висновок суду першої інстанції щодо кваліфікації злочинних дій засудженого є вірною, його вина у вчиненні даного злочину грунтується на сукупності досліджених доказів, яким дана належна оцінка у вироку
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання При цьому суд навіть застосував покарання згідно ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 185 ч.З КК України.
Колегія суддів вважає, що покарання засудженому призначено у
відповідності до вимог ст. ст. 65,69 КК України, є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і не вбачає підстав для пом'якшення міри покарання.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 05 вересня 2006 року залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2 без задоволення.
Ухвала виготовлена в єдиному екземплярі в нарадчій кімнаті.
Головуючий
Судді