08.01.2013

Справа № 212/13110/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого суді Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення коштів та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь кошти в сумі 10 352,75 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 214,60 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 безпідставно набув вказані кошти (10 050 грн.), а тому зобов'язаний їх повернути з урахуванням процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України (216,24 грн.) та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України (86,51 грн.).

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмовому поясненні по суті позовних вимог, та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, однак подав до суду письмове заперечення на позов, у якому позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 11 ч.1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 11 травня 2012 року ОСОБА_2 було перераховано ОСОБА_3 на рахунок у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» кошти в сумі 10 050 грн., що підтверджується квитанцією № 14118337 від 11.05.2012 року (а.с.3).

Відповідно до ст. 208 ЦК України правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, матеріали справи не містять жодного письмового або іншого доказу того, що між сторонами було укладено договір позики і спірні кошти були перераховані ОСОБА_3 як позика. Електронна переписка між сторонами не містить усіх істотних умов договору позики, зокрема, зобов'язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 грошові кошти у визначений строк, у визначеному порядку та на визначених умовах, а тому підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору позики відсутні.

З огляду на відсутність між сторонами правовідносин, які випливають з договору позики, підстави для стягнення відсотків відповідно до ст. 1048 ЦК України та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України також відсутні.

Посилання позивача ОСОБА_2 на ст. 1212 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) спростовується електронними листами ОСОБА_2 від 11.05.2012 року та від 15.06.2012 року із зазначенням мети перерахування ним грошових коштів, оскільки сторонами самостійно, на власний розсуд та ризик було визначено правовідносини.

Таким чином, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 208, 625, 1047, 1048, 1049, 1212 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Повний текст рішення оформлено 09.01.2013 року.

Суддя