Справа № № 230/3120/12
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
03 січня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Гаврищука А.В.
при секретарі Вішньовій А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та виділ з спільного майна,-
В С Т А Н О В И В :
У червні 2012 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шаргородського районного суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання спільною сумісною власністю та виділ з спільного майна.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 5 листопада 2011 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем та проживала з ним однією сімє'ю до 9 березня 2012 року. Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя та ведення господарства, утримання сім'ї та утримання і виховання дитини з відповідачем не склалося. Відповідач з сімє'ю не живе з 9 березня 2012 року. Певний час позивач з відповідачем проживали в його квартирі ще до шлюбу. В квартирі кухонних меблів не було і в кінці жовтня 2011 року вони придбали меблеву кухню чорного кольору із двома сірими вставками зі скла, складовими якої є 16 різних за формою та об'ємом шухляд та тумбочок, вартістю 8000 грн., кухонну витяжку вартістю 800 грн., разом вартістю 8800 гривень.
В послідуючому, за час шлюбу з відповідачем ними було набуто додатково майно в квартиру відповідача, яке складалося, в тому числі з придбаних:
- у грудні 2011 року 2-х дверної шафи-купе світло коричневого «горіхового» кольору, вартістю 3000 грн.
- у кінці лютого 2012 року меблевої спальні світло «бежевого» кольору, складовими якої є 3-х дверна шафа-купе із полицями та шухлядами, 2-х спальне ліжко, 2-тумбочки та письмово-косметичний столик, все вартістю 15000 грн.
Позивач просить у суду визнати спільною сумісною власністю наступне майно: меблеву кухню чорного кольору із двома сірими вставками зі скла, складовими якої є 16 різних за формою та об'ємом шухляд та тумбочок, вартістю 8000 грн., кухонну витяжку вартістю 800 грн., разом вартістю 8800 гривень; 2-х дверну шафу-купе світло коричневого «горіхового» кольору, вартістю 3000 грн.; меблеву спальню світло «бежевого» кольору, складовими якої є 3-х дверна шафа-купе із полицями та шухлядами, 2-х спальне ліжко, 2-тумбочки та письмово-косметичний столик, все вартістю 15000 грн., а всього на суму 26800 грн. Виділити їй із спільної сумісної власності наступне майно: меблеву кухню чорного кольору із двома сірими вставками зі скла, складовими якої є 16 різних за формою та об'ємом шухляд та тумбочок, вартістю 8000 грн., кухонну витяжку вартістю 800 грн., разом вартістю 8800 гривень; 2-х дверну шафу-купе світло коричневого «горіхового» кольору, вартістю 3000 грн. та письмовий косметичний столик вартістю біля 1600 грн., а всього майна на суму 13400 грн.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що почала проживати однією сім'єю з відповідачем до моменту реєстрації шлюбу, а саме з 4 жовтня 2011 року. За цей час ними спільно було придбано спірне майно про яке йдеться в позовній заяві. Також, пояснила про обставини придбання подружжям меблевої кухні за кошти які були надані подружжю її батьками. Крім того, позивач зазначила про обставини встановлення вказаної меблевої кухні про які, на її думку, вона могла знати лише безпосередньо проживаючи в квартирі відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на обставини, які були зазначені його довірителькою під час надання усних пояснень.
Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що майно ним придбавалося одноособово до моменту одруження і в цей час з позивачем він спільно не проживав спільного господарства не вів.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що зазначене позивачем майно не являється спільною сумісною власністю подружжя, оскільки, придбавалося відповідачем одноособово, на час придбання майна позивач з відповідачем спільно не проживала. Представник позивача надав суду письмові заперечення проти позову, а також як додаток до них, копії платіжних документів про придбання спірного майна із яких вбачаються дійсні дати його придбання.
Допитані в судовому засіданні від 18.07.2012 (а.с. 34-36) свідки пояснили таке.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що він є сусідом відповідача. З приводу предмету спору може пояснити, що майно набувалося ОСОБА_5 до реєстрації шлюбу. Оскільки він живе в одному будинку з відповідачем в домі чоловіків не багато тому усі коли купують щось габаритне звертаються по допомогу один до одного. Він допомагав розвантажувати кухню та спальню та заносив речі в квартиру відповідача. Кухня була доставлена приблизно у вересені - жовтні 2011 року спальня приблизно у той же час. Позивач почала жити в домі відповідача з листопада місяця. В гості до сторін він ходив в листопаді місяці, у квартирі були кухня, спальня у вітальні була шафа. На запитання відповідача свідок суду пояснив, що коли він допомагав розвантажувати та заносити меблі, жодних речей позивача в квартирі відповідача не було.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона є сусідкою відповідача. Про обставини справи може пояснити слідуюче: ОСОБА_7 часто навідувалася до одруження в квартиру відповідача, але там не жила. Вона лише приходила і щоразу покидала квартиру не залишаючись у ній жити, ці події відбувалися приблизно в жовтні 2011 року. Разом проживати сторони почали з ІНФОРМАЦІЯ_2, після реєстрації шлюбу, цю дату свідок запам'ятала оскільки у її сина в цей день, був день народження. Разом позивачем і відповідачем не придбавалося нічого, ОСОБА_2 все купував сам. В серпні-вересні в квартирі робився ремонт, усі старі речі виносилися з квартири. Після ремонту її чоловік допомагав заносити до квартири ОСОБА_2 нові речі. Приблизно у вересні меблеву кухню, у вересні-жовтні спальню, шафа-купе була придбана відповідачем одразу після ремонту. Точних дат коли це відбувалося свідок не пам'ятає, однак, місяць назвати може. Про наявність шафи-купе у квартирі відповідача свідок знає достеменно, оскільки, після закінчення ремонту у квартирі відповідача вона разом з чоловіком прийшли подивитися на ремонт у той час шафа-купе уже стояла на місці.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є кумою позивача. В квартирі сторін вона була тричі: перший раз - 10 лютого 2012 року у цей час у вітальні була шафа меблів у спальні не було. Другий раз була 26 лютого 2012 коли хрестили дочку сторін. Ще була 8 березня, на той час квартиру уже було умебльовано. Коли сторони придбавали меблі вона не знає, про дати їх придбання їй нічого не відомо. Як зазначає свідок, разом сторони почали проживати приблизно за 2-3 місяці до одруження.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є матір'ю позивача. 4 жовтня 2011 року відповідач ОСОБА_2 повідомив їй, що ОСОБА_1 вагітна та з цього дня вони планують жити разом. Через три дні дочка попросила дати їм гроші, які її батьки мали подарувати на весілля. Оскільки вони з відповідачем мають напір придбати меблеву кухню. 8 жовтня зранку сторони приїхали до будинку батьків позивача, свідок винесла їм 8000 грн. Ввечері дочка показала роздруківку з «Епіцентру» із зображеням кухні, яку сторони придбали. Свідок також пояснила, що вперше вона була в квартирі відповідача за тиждень до 4 листопада 2011 року в той день обговорили питання щодо весілля; кухня вже була встановлена в квартирі, шафи не було, спального гарнітуру не було, квартира була після ремонту.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що він являється братом позивача. У жовтні місяці 2011 року він перебував у довгостроковому відрядженні, тому про обставини цієї справи йому відомо переважно зі слів матері. Зокрема пояснив, що 4 жовтня 2011 року йому зателефонувала мати і повідомила, що сестра вже не живе з ними, бо перейшла жити до свого майбутнього чоловіка. Приблизно 10 жовтня мати зателефонувала та сказала, що вони дали певні кошти - 8000 грн. сестрі для придбання меблів у квартиру відповідача. Перший раз в їхнє житло він потрапив на весіллі, шафи-купе в квартирі не було в інші кімнати він не заходив. Приблизно числа 17-18 листопада 2011 року разом зі своєю дівчиною були у гостях у сестри, речі вони поклали на диван так як шафа ще не була придбана, кухня була вже встановлена. Одна кімната, була пуста взагалі. Слідуючий раз був 7 січня 2012 року на Різдвяні Свята речі ставили в шафу. Спальні, здається, що ще не було. Свідок пам'ятає, що в квартирі відповідача він бачив тільки шафу купе і меблеву кухню, інших меблів він не бачив.
Допитаний в судовому засіданні від 02.08.2012 (а.с. 49) свідок ОСОБА_11 суду показав, що про обставини справи йому відомо мало, він лише був у квартирі відповідача восени 2011 року (приблизно рік тому) монтував і встановлював кухню, встановлював витяжку. Під час виконання вказаних робіт (протягом двох вечорів) у квартирі відповідача були присутні відповідач, мати відповідача, сестра відповідача. Позивача у квартирі не було. На час складання кухні квартира була порожня, після ремонту. Розрахунку за виконані роботи зі свідком не проводилося, роботи він проводив безкоштовно.
Допитаний в судовому засіданні від 31.08.2012 (а.с. 80) свідок ОСОБА_12 суду показав, що про обставини справи йому відомо мало, він лише був у квартирі відповідача восени 2011 року та в зимку 2011-2012 років тричі: перший раз підключав плиту, другий коли ремонтував опалювальну систему, третій коли ремонтував «теплу підлогу» на кухні. В той час кухня була умебльована чи були меблі в інших кімнатах він не знає оскільки займався ремонтом. На запитання позивача свідок пояснив, що проводив підключення газової плити, хто був у квартирі він не пам'ятає, в якому місяці проводилися названі роботи він не пам'ятає.
Допитані в судовому засіданні від 14.09.2012 (а.с. 88-89) свідки пояснили слідуюче.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він познайомився з позивачем незадовго до її весілля; є кумом сторін, хрестив їхню доньку. Після весілля бував у них у гостях. Чи проживала позивач до одруження у квартирі відповідача він не знає. Меблі в квартиру відповідача він не заносив. Був у квартирі відповідача на другий день після їх одруження (6 листопада 2011 року) в коридорі стояла шафа, та була встановлена кухня, чи були інші меблі він не знає, оскільки по квартирі не ходив. Також пояснив, що знав про ремонт у квартирі відповідача бо живе з ним в одному під'їзді, коли закінчився ремонт, коли купувалися і придбавалися меблі він не знає. Хрестини проводилися в кімнаті, на той час кімната була умебльована.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що позивача він ніколи не бачив та не зустрічався з нею, в квартирі відповідача, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ніколи не був. Відповідача він знає бо з його сестрою навчався в одному класі, сидів за однією партою. Спілкування з відповідачем чи позивачем з приводу придбання, чи встановлення меблів не проводив. Натомість, спілкувався з сестрою відповідача та їй продавав меблі. З приватним підприємцем Андрійчишеним він знайомий та інколи співпрацює по великих замовленнях. Названий підприємець також займається продажем та встановлення меблів. З приводу створення та встановлення меблів у квартирі ОСОБА_2 він з Андрійчишеним не співпрацював і не спілкувався.
Суд заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 5 листопада 2011 року було зареєстровано шлюб (а.с. 4).
Сторони проживали спільно, однією сім'єю до 9 березня 2012 року.
Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Спільне життя та ведення господарства, утримання сім'ї та утримання і виховання дитини не склалося, на даний час сторони проживають окремо, шлюб розірвано не було.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна - частки дружини та чоловіка є рівними.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, та в разі коли один з подружжя виявляє бажання стати власником певного майна в натурі передбачає другому сплату грошової компенсації.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч. 2 ст. 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97 цс 11 і що згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Факт проживання однією сім'єю до моменту реєстрації шлюбу позивачем не доведено.
Майно, яке позивач просить визнати спільною сумісною власністю не являється таким, було придбано позивачем до укладення шлюбу та належить позивачу на праві приватної власності.
Доказом придбання меблевої кухні до моменту укладення шлюбу є видаткова накладна ррз/VN-0056189 від 08.10.2011 року (а.с. 15) та квитанція з розрахунком вартості товару Кзк/VN-0010074 від 08.10.2011 (а.с. 16).
Доказом придбання кухонної витяжки до моменту укладення шлюбу є видаткова накладна ррз/VN-0057771 від 15.10.2011 року (а.с. 19) та квитанція з розрахунком вартості товару Кзк/VN-0001328 від 08.10.2011 (а.с. 17).
Доказом придбання меблевої спальні до моменту укладення шлюбу є накладна б/н від 30 вересня 2011 року (а.с. 18).
Що стосується шафи-купе яка також відноситься до спірного майна то відповідачем доказів її придбання за час шлюбу або до його реєстрації не надано. Натомість позивачем надано накладну б/н від 23 листопада 2012 року (а.с. 25), яка має свідчити про дату придбання вказаної шафи. Суд звертає увагу, що вказану накладну подано до суду 18 липня 2012 року тобто більш-ніж за 4 місяці до дня видачі зазначеному у накладній! Вподальшому вказану накладну було «відкликано» ФОП ОСОБА_15 заявою від 25.07.2012 року (а.с. 45) та надано нову накладну б/н від 23 листопада 2011 року про придбання шафи купе (а.с. 46). Вказаний доказ суд не може прийняти як належний оскільки його створено уже в процесі розгляду справи, про, що свідчить текст заяви ФОП ОСОБА_15 Крім того, як вбачається з позовної заяви (а.с. 2 підпункт 1 абз. 5) позивач зазначає, що спірну шафу купе подружжям було придбано в грудні 2011 року, що знову ж таки суперечить тексту самої накладної.
В той же час покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо знаходження в квартирі відповідача шафи-купе, одразу, після закінчення ремонту у квартирі відповідача та до моменту реєстрації його шлюбу з позивачем не спростовані свідченнями інших свідків зокрема: ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12
За вказаних обставин доказів, що свідчили б про придбання спірного майна у шлюбі або під час проживання однією родиною до реєстрації шлюбу позивачем не надано. Натомість відповідачем надано докази придбання спірного майна до моменту реєстрації шлюбу.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас доказів, що можуть свідчити про проживання позивача з відповідачем однією родиною до моменту реєстрації шлюбу позивачем не надано. Не можуть вважатися достатніми та належними доказами пояснення позивача та її близьких родичів (матері та брата) оскільки суд вбачає їх зацікавленість у розгляді справи на користь позивача.
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Згідно ч. 2 п. 24 вказаної постанови Пленуму не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Оскільки суд дійшов висновку про те, що спірне майно є особистою приватною власністю відповідача і не підлягає поділу, так як вказана меблі були набуті відповідачем ОСОБА_2 у власність шляхом придбання в вересні-жовтні 2011 року, а тому не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо визнаття спірних меблів, що належить ОСОБА_2 спільною сумісною власністю позивача і відповідача та їх поділ.
Вимога про виділ майна зі спільної сумісної власності подружжя є похідною від вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя оскільки позивачем доказів, які підтверджують статус майна, як спільної сумісної власності не надано, то в чавстині поділу спільної сумісної власності суд відмовляє.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивача, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 69-72, 74, 372 Сімейного Кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: