Справа № 1819/3868/12 р.

Провадження № 2/1819/807/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2012 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сидорчука О.М., при секретарі Ласкавій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за грошовим зобов'язанням та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 р. до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 з вимогами стягнення суми боргу за грошовим зобов'язанням, відшкодування моральної та матеріальної шкоди. В позові, після усунення арифметичних та інших помилок, вказує, що наприкінці травня 2010 р. вона домовилась з відповідачем про продаж належної їй люцерни вагою 400 кг. (25 пудів), вартістю 15 грн. за один пуд, на загальну суму 375 грн., а також в серпні 2010 р. позивач ОСОБА_1 домовилася з відповідачем про продаж зерна, яке вона отримала в рахунок орендної плати за земельний пай, а саме: 600 кг. зерна (ячменю - 100 кг, жита - 150 кг., овес - 350 кг.), вартістю 1 грн. за 1 кг, на загальну суму 600 грн. грн. Також позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 винен їй 100 грн. за розвіз навозу по огороду. Позивач багаторазово зверталася до відповідача з проханням сплатити суму боргу, стверджуючи, що відповідач спочатку казав, що віддасть гроші пізніше, а на початку 2012 року взагалі сказав, що не поверне борг. Через неправомірну поведінку відповідача в ОСОБА_1 погіршився стан здоров'я, вона була вимушена звертатися до лікарні. На ліки позивач витратила 485,49 грн. Також позивач вказує, що їй була спричинена моральна шкода в сумі 1000 грн., яка виразилася у сильних душевних стражданнях, погіршенні стану здоров'я, порушенні нормального ритму життя, докладанні додаткових зусиль для організації життя. Всього позивач просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 борг в сумі 1075 гривень, матеріальну шкоду в сумі 485 грн. 49 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн., крім того 250 грн. витрат за надання правової допомоги та 214 грн. 60 коп. судового збору за подання позовної заяви.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у поданих через канцелярію суду запереченнях на позовну заяву позов не визнав, вказуючи, що ніколи нічого не брав у позивача в борг та ні про що з нею не домовлявся. Вказує, що можливо з позивачкою певні відносини мала його мати, проте йому про дані відносини нічого не відомо, а мати померла 31.01.2011 р. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення в повному обсязі з тих самих підстав, які викладені відповідачем у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу (ЦК) України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пункт 1 частини другої даної статті вказує, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно частини четвертої даної статті дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 4 ст. 203 ЦК України, закріплюючи загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, вказує, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. Таким чином, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що дорівнює або перевищує 340 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 випливає, що між нею та відповідачем в усній формі була досягнута домовленість щодо передачі позивачем товару (сіна, зерна, робочої сили), а відповідач мав кореспондуючий обов'язок оплатити отриманий товар та виконані роботи. Між тим, частина перша статті 206 ЦК України визначає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Таким чином, передбачена ст. 206 ЦК України можливість усної форми правочину пов'язана з повним виконанням даного правочину сторонами у момент його вчинення. Позивач вказуючи, що правочини вчинені усно не зміг, по-перше чітко та однозначно вказати на момент (місяць, день, час) вчинення правочину, а по-друге, з пояснень позивача випливає, що повного виконання даного правочину сторонами (передача товару та отримання грошей) в момент його вчинення не відбулось. Відтак, у суду відсутні підстави для застосування до відносин позивача та відповідача у даній справі норми ч. 1 ст. 206 ЦК України.

Цивільним законодавством передбачені правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину. Так, ч.1 ст. 218 ЦК України вказує, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Водночас, частина друга даної статті вказує, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Закон спеціально наголошує, що рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (пункт 12) звертає увагу судів, «…що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК)…».

Також Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вказує, що «…Виходячи зі змісту статті 59 ЦПК та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму…».

Враховуючи вищевикладене у суду відсутні підстави врахувати показання допитаних свідків, оскільки в силу вимог ст. 218 ЦК України та ст. 59 ЦПК України вказані докази є недопустимими. Крім того, суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_4, яка є рідною сестрою позивачки, ОСОБА_5, який є чоловіком позивачки, ОСОБА_6 - 1932 року народження, сам процес допиту якого через значні вади слуху виявився проблемою, який до того ж має неприязні стосунки з відповідачем. Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є нейтральними до предмету доказування у даній справі, нічого не доводять і не спростовують.

Частина 1 ст. 10 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Стаття 60 ЦПК України закріплює, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не надала переконливих та взагалі будь-яких належних та допустимих доказів існування між нею та відповідачем договірних відносин, а саме, письмового договору в якому мали б бути відображені домовленості щодо предмету договору, його ціни та строків виконання. Враховуючи відсутність підстав для стягнення з відповідача т.зв. суми боргу за грошовим зобов'язанням, відсутні і підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки між даними вимогами існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Враховуючи вищевикладене та норми ст. 88 ЦПК України, відсутні підстави для покладення на відповідача судових витрат

Керуючись ст.ст. 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Олександр.Михайлович.Сидорчук