Справа № 221/3880/2012
1/127/66/13
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2013 р. Вінницький міський суд Вінницької області
в складі судді Венгрин О.О.,
при секретарі Постернаку А.М.,
за участі прокурора Ярошенко О.М.,
захисника -адвоката ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
підсудного ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, навчається на 3 курсі Вінницького кооперативного інституту, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч. 1, 122 ч. 1 КК України,
в с т а н о в и в :
31.07.2009 р. приблизно о 16-00 год. в громадському транспорті - маршрутному автобусі "Юан", р/н НОМЕР_1, що рухався по маршруту "Тульчин-Вінниця" в напрямку до Вінниці, на шляху від зупинки "Чехова" м. Вінниці, по вул. Островського м. Вінниці ОСОБА_3 вчинив хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а також умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, а саме: сидячи в автобусі позаду ОСОБА_2, незважаючи на те, що знаходиться в громадському транспорті, безпричинно, нехтуючи загальнолюдськими правилами і нормами поведінки в суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю наніс п"ять ляпасів по кепці ОСОБА_2, що була на голові останнього. Зауваження ОСОБА_2 припинити дії ОСОБА_3 проігнорував і наніс ще п"ять ляпасів по кепці. Після цього ОСОБА_2 пересів на сидіння позаду водія. ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_2 і наніс ще 5-6 ляпасів по козирку кепки. Після вимоги ОСОБА_2 припинити дії ОСОБА_3 схопив ОСОБА_2 за шию і став душити, на що ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_3 від себе. ОСОБА_3 впав на підлогу автобуса. Піднявшись, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 чотири удари кулаком в грудну клітку, два-три удари кулаком - в ніс і чотири-п"ять ударів - по верхній частині голови. Внаслідок чого ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді забою головного мозку, перелому кісток носа, синців та саден на голові, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
В судовому засіданні підсудній ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, визнав, вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України, не визнав, суду пояснив, що 31.07.2009 р. сів у Немирові в автобус, їхав до Вінниці. В автобусі потерпілий сидів зліва від нього через прохід. Вже у Вінниці десь о 15-16 год. він залишив на сидінні мобільний телефон і пішов до водія дещо з"ясувати, коли повернувся, мобільного вже не було. Почав вимагати у потерпілого повернути телефон. Той пересів на сидіння за водієм. Він пішов за потерпілим, кілька разів вдарив пальцями по козирку кепки потерпілого, вимагаючи повернення телефону. Потерпілий піднявся, вдарив його в груди, він, падаючи від удару, вхопився за потерпілого і, вони упали обоє. Коли піднялись, він пішов по салону, забрав свою сумку і вийшов біля тюрми на зупинці. Бачив у потерпілого кров на сорочці, кров йшла з носа. Пішов в міліцію ( Замостянський РВ ) написав заяву. Потім на телефон матері подзвонив чоловік запропонував сплатити 4000 грн. за повернення телефону. Домовились про зустріч біля театру ім. Садовського. На зустріч до театру ходила мати, а він і працівники міліції зустрілись з потерпілим і ще одним чоловіком вже на вул. Першотравневій. Всі поїхали в Змостянський РВ, там йому повернули телефон, він заяву свою забрав. Визнає свою вину у тому, що спричинив потерпілому тілесні ушкодження. Цивільний позов визнає частково: згоден відшкодувати витрати потерпілого на лікування в розмірі згідно наданих доказів, щодо розміру відшкодування моральної шкоди - покладається на думку суду.
Хоча підсудний ОСОБА_3 частково визнав вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, його вина у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч. 1, 122 ч. 1 КК України, повністю доведена зібраними у справі і дослідженими судом доказами.
Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 31.07.2009 р. їхав автобусом з с. Лука-Немиріська від брата. Мав при собі дві торби-пакети з овочами і фруктами. Сидів справа по ходу автобуса, а підсудний - позаду нього. Підсудний почав його по голові в кепці хлопати долонею. Він не хотів зв"язуватись з підсудним, вважаючи, що той в нетверезому стані, тому пересів на сидіння за водієм. Автобус вже їхав у Вінниці. Підсудний підійшов і пальцями почав шльопати його по козирку кепки. Він попросив припинити. Тоді ОСОБА_3 схопив його двома руками за шию і почав душити. Він, зібравшись з силами, відштовхнув обома руками ОСОБА_3 в груди, від чого той впав, але швидко піднявся. Зразу ж вдарив ОСОБА_3 його кулаком в ніс, бив кулаками в груди і в голову. Наніс по голові 4-5 ударів, 4-5 ударів - в груди. Водій намагався припинити дії ОСОБА_3. Коли доїхали до Вінницької тюрми, ОСОБА_3 вийшов. Коли ОСОБА_3 наносив йому удари про телефон нічого не говорив. У нього в крові були сорочка, штани. Водій дав йому свого рушника витертися. Він також вийшов біля тюрми, пішов біля установи, якісь жінки дали йому води вмитись. В цей час він почув, що дзвонить телефон в його пакеті. Він пішов до помешкання своєї дочки, де знову чужий телефон подзвонив, зять взяв трубку. Жінка по телефону повідомила, що вона - мати ОСОБА_3. Зять розповів їй, що її син побив похилого віку людину. Вона призначила зустріч біля театру, куди він поїхав з зятем і онуком. Звідти всі пішли на вул. Першотравнева, звідки - в Замостянський РВ. Телефон, який, мабуть, потрапив під час того, як ОСОБА_3 наносив йому удари, до його торби з овочами, було передано ОСОБА_3. Діями підсудного йому спричинено матеріальної шкоди, оскільки він затратив значні кошти на тривале лікування, а також моральної шкоди, яка полягала в тому, що він - похилого віку, раніше переніс три мікроінсульти, зазнав від молодого хлопця приниження, отримав внаслідок побиття тілесні ушкодження, переніс біль, тривалий час лікувався, зазнав сорому. Після лікування вже не зміг працювати, хоча до цього часу, будучи пенсіонером, ще працював. Позовні вимоги зменшив, просить стягнути з підсудного на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 4000 грн., у відшкодування моральної шкоди - 6000 грн. Щодо міри покарання підсудного - покладається на думку суду.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що працював водієм в АТП 10507. В кінці липня 2009 р. він, керуючи автобусом, їхав по маршруту "Тульчин-Вінниця" до м. Вінниці. В Немирові в автобус сів пасажир - підсудний. Пізніше в автобус сів потерпілий, який спочатку сидів позаду, а потім пересів на сидіння за водієм. В салоні їхало ще кілька пасажирів: дві жінки і дитина. Бачив, як потерпілий сидів, а підсудний стояв перед ним і бив його рукою. Розбив потерпілому носа, з якого йшла кров. Він вимагав припинити бійку, але втрутитись не міг, оскільки керував транспортним засобом і мав слідкувати за дорогою. Пасажири мовчали, були налякані. Потерпілий також штовхнув підсудного, той падав, він навіть прикривав рукою лобове скло щоб підсудний його не розбив. Підсудний в автобусі до нього не підходив. Підсудний вийшов на зупинці біля Вінницької тюрми. Він давав потерпілому свого рушника щоб той витерся від крові. Потерпілий також вийшов біля тюрми.
Свідок ОСОБА_5 ( зять потерпілого ) суду пояснив, що коли саме- не пам"ятає подзвонив ОСОБА_2, пояснив, що він побитий, треба зустрітись. Прийшов до нього додому з двома сумками ( торбами ) з овочами. Розповів, що в маршрутному автобусі хлопець почав до нього чіплятись. Він пересів, а хлопець знову до нього підійшов і хлопав по кепці, а потім почав бити. Одяг потерпілого був у крові, на лобі, під оком були синці, тримався за грудну клітку, бо боліла. З сумки потерпілого почувся дзвінок телефону. Вони його дістали, говорила жінка, яка назвалась дружиною власника телефону і просила вирішити питання мирним чином. Потім зателефонувала інша жінка, назвалась матір"ю хлопця, попросила зустрітись біля театру. Він з своїм сином ОСОБА_6 поїхали разом з потерпілим на зустріч з жінкою. Потім від театру пішли до приміщення лазні на вул. Першотравневу. Туди ж підійшов ОСОБА_3, який ще ОСОБА_2 погрожував, говорив, що мало діду дав, ще добавить. Під час розмови говорилось про відшкодування витрат на лікування ОСОБА_2, а не про кошти за повернення телефону. Мати ОСОБА_3 вимагала телефон, який ОСОБА_2 пообіцяв повернути в міліції.
Свідок ОСОБА_6 ( онук потерпілого ) суду пояснив, що, можливо 31.07.2009 р., до них додому прийшов дід ОСОБА_2, одяг якого був у крові ( сорочка чи кофта ). Був розбитий ніс, синець під оком. Дід розповів, що у автобусі невідомий хлопець до нього чіплявся, а потім побив. Дід прийшов з двома пакетами, в одному задзвонив телефон. Дід не знав, що то за телефон. Батько взяв трубку, говорила жінка власника телефону. Дід здогадався, що це телефон хлопця, який його побив. Та жінка просила не звертатись у міліцію. Потім ще подзвонила мати хлопця, прсила вирішити питання мирно. Вони з батьком і дідом на машині поїхали на зустріч з тією жінкою до театру. Він сидів в машині, розмови не чув. Потім переїхав на вул. Першотравневу, куди усі пішли. Туди ж підійшли працівники міліції. Всі поїхали в Замостянський РВ. Після міліції діда повезли до лікарні. Дід постійно згадує цей випадок, нервує.
Свідок ОСОБА_7 ( мати підсудного ) суду пояснила, що 31.07.2009 р. син прийшов додому і розповів, що автобусом їхав з роботи додому у м. Вінницю. В автобусі заснув, прокинувся від телефонного дзвінка, який дзвонив у чоловіка в сумці, що сидів близько, а потім пересів. Син просив чоловіка повернути телефон, а той його штовхнув. Вона сину сказала, що так це залишати не можна, телефон - дорогий, запропонувала підти в міліцію. Потім їй подзвонила невістка, розповіла, що по телефону сина вона говорила з якимось чоловіком, який розповів, що син побив чоловіка. Вона також подзвонила на телефон сина, їй повідомили, що повернуть телефон за гроші. Домовились про зустріч біля театру, син в цей час пішов у міліцію писати заяву. Від театру перейшли на вул. Першотравневу, звідти поїхали у міліцію. Міліція вилучила у ОСОБА_2 телефон, претензій не було, заяви про викрадення телефону не писали.
31.07.2009 р. ОСОБА_2 звернувся в Замостянський РВ з заявою про те, що ОСОБА_3 31.07.2009 р. в автобусі наніс йому тілесні ушкодження. ( а.с. 14 )
31.07.2009 р. мати ОСОБА_3 - ОСОБА_7 отримала в Замостянському РВ мобільний телефон сина, претензій до працівників міліції не мала, від заяви відмовилась, про що написала розписку. ( а.с. 16 )
Згідно акту судово-медичного дослідження № 2174 від 03.08.2009 р. виявлені у ОСОБА_2 синці та садна на голові належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії твердого тупого предмету ( предметів ), можливо 31.07.2009 р. ( а.с. 20 )
З акту додаткового судово-медичного дослідження № 2727/2997 від 17.09.2009 р.-06.11.2009 р. і висновку експерта № 134 від 21.01.2010 р.-22.02.2010 р. вбачається, що під час судово-медичного огляду 03.08.2009 р. у ОСОБА_2 виявлено синці та садна на голові. Під час стаціонарного лікування в нейрохірургічному відділенні МКЛ ШМД м. Вінниці, амбулаторного звернення, проведених клінічних досліджень у ОСОБА_2 виявлено ЗЧМТ, забій головного мозку легкого ступеня, забій грудної клітини, перелом кісточок носа з зміщенням уламків. Закрита черепно-мозкова травма- забій головного мозку, перелом кісток носа, синці та садна на голові у ОСОБА_2 належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості ( за ознакою тривалого розладу здоров"я чи стійкої втрати працездатності менш ніж на третину), виникли від дії тупого твердого предмету ( предметів ), можливо, в строк, вказаний обстежуваним - 31.07.2009 р. Діагноз "забій грудної клітини", виставлений ОСОБА_2 в медичній картці стаціонарного хворого № 7406/792 МКЛ ШМД м. Вінниці не може бути прийнятий до уваги при судово-медичній оцінці, оскільки не підтверджений відповідними об"єктивними відомостями. ( а.с. 26-27, 42-43 )
Згідно протоколу пред"явлення фотознімків для впізнання від 14.07.2010 р. і фототаблиці № 1 в присутності понятих потерпілий ОСОБА_2 серед пред"явлених йому дев"яти фотознімків чоловіків упізнав на фото під № 4 чоловіка, який наніс йому тілесні ушкодження в липні 2009 р. ( а.с. 54-55 ) Згідно довідки до протоколу пред"явлення для впізнання від 14.07.2010 р. на фотознімку під № 4 зображений ОСОБА_3 ( а.с. 56 )
Згідно протоколу пред"явлення фотознімків для впізнання від 14.07.2010 р. і фототаблиці № 1 в присутності понятих свідок ОСОБА_5 серед пред"явлених йому дев"яти фотознімків чоловіків упізнав на фото під № 15 чоловіка, якого бачив на вул. Першотравневій і в Замостянському РВ, на нього вказував тесть ОСОБА_2 як на особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження. ( а.с. 57-58 ) Згідно довідки до протоколу пред"явлення для впізнання від 14.07.2010 р. на фотознімку під №15 зображений ОСОБА_3 ( а.с. 59 )
18.06.2012 р. між потерпілим ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_3 проведено очну ставку. ( а.с. 132-133 ) 19.06.2012 р. очна ставка проведена між потерпілим ОСОБА_2 і свідком ОСОБА_7 ( а.с. 140-142 ) і між свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ( а.с. 143-145 ) 22.06.2012 р. проведено очну ставку між обвинуваченим ОСОБА_3 і свідком ОСОБА_4 ( а.с. 158-160 )
Згідно протоколу відтворення обстановки і обставин події від 19.06.2012 р. в присутності понятих потерпілий ОСОБА_2 розповів і показав, як було вчинено злочин щодо нього ОСОБА_3 ( а.с. 146-150 )
З протоколу відтворення обстановки і обставин події від 19.06.2012 р. в присутності понятих обвинувачений ОСОБА_3 розповів і показав обставини події в липні 2009 р. в автобусі за своєю версією.
22.06.2012 р. в присутності понятих проведено відтворення обстановки і обставин події зі свідком ОСОБА_4, який розповів про обставини вчинення злочину щодо ОСОБА_2 ( а.с. 161-163 )
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що дії підсудного ОСОБА_3 вірно кваліфіковано
за ст. 296 ч.1 КК України, як хуліганство - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю,
за ст. 122 ч.1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров"я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Часткове невизнання вини підсудним суд розцінює як спосіб його захисту і спробу уникнути кримінальної відповідальності. Його показання і показання свідка - матері ОСОБА_7 спростовуються вищеописаними доказами.
Підсудний ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував потерпілому 500,00 грн. шкоди, що суд вважає обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів (злочини середньої тяжкості і невеликої тяжкості), особу підсудного, обставини справи, що пом"якшують покарання, думку потерпілого з приводу покарання підсудного, суд прийшов до висновку, що для виправлення підсудного та попередження нових злочинів необхідним і достатнім буде покарання у виді позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 ( а.с. 36 ) підлягає частковому задоволенню. Позивачем надано письмові докази - фіскальні чеки про його витрати на лікування на суму 659,97 грн. ( а.с. 37-38 ), що становить доведену суму спричинення матеріальної шкоди потерпілому. Підсудним під час судового слідства потерпілому відшкодовано 500,00 грн. ( а.с. 246 ) Таким чином, у відшкодування матеріальної шкоди слід стягнути з підсудного на користь потерпілого 159,97 грн.
Судом встановлено, що потерпілому неправомірними діями підсудного спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях потерпілого від приниження і сорому через неправомірні дії підсудного щодо нього, перенесення фізичного болю, тривалого лікування. Її відшкодування передбачено ст. ст. 1167 ч. 1, 23 ЦК України.
Згідно абзацу другого ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.
Враховуючи глибину душевних страждань потерпілого, при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 6000,00 грн. Тому позов про відшкодування моральної шкоди слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1961 р., Перехідними положеннями КПК України, суд
з а с у д и в :
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених
- ст. 296 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі,
- ст. 122 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання.
Позов потерпілого ОСОБА_2 задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 159,97 грн., у відшкодування моральної шкоди 6000,00 грн. В решті позову відмовити.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши ОСОБА_3 під варту з залу суду.
Вирок може бути оскаржений через Вінницький міський суд Вінницької області до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 - в той же строк, але з моменту отримання копії вироку.
Суддя