копія

Провадження № 11/2290/802/12 Головуючий в 1-й інстанції Головко Н.П.

Справа № 1-9/2012

Категорія: ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.3 КК України Доповідач Суслов М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2012 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого -судді Суслова М.І.,

суддів Бережного С.Д., Курдзіля В.Й.,

з участю прокурора Павлишина В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 21 вересня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Шепетівського міськрайонного суду від 21 вересня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, допризовника, раніше судимого:

- 13.10.2009 року Шепетівським міськрайонним судом за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -

визнано обмежено осудним та засуджено за:

- ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- ст.186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду від 13 жовтня 2009 року і за сукупністю вироків остаточно призначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому рахується з дня фактичного затримання ОСОБА_1 -29 квітня 2011 року.

В цей строк зараховано час перебування під вартою з 04 по 7 квітня 2011 року.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком чинності залишено попередній -тримання під вартою.

ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України та за ч.2 ст.185 КК України (за фактом викрадення майна ОСОБА_3) виправдано у зв'язку із недоведеністю його участі у скоєнні вказаних злочинів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь останнього 1200 грн.

Цивільні позови ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що 16 січня 2011 року біля 14 год. він, знаходячись у будинку АДРЕСА_2, керуючись корисливими мотивами, з метою викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки „Sony Ericson K550i", що належав потерпілому ОСОБА_7, заподіявши йому збитки на суму 250 грн.

18 січня 2011 року, близько 16 год. 30 хв., неповнолітній ОСОБА_1, керуючись корисливими мотивами, з метою викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, через незамкнені двері, проник у будинок АДРЕСА_3, звідки повторно викрав гроші в сумі 1200 грн., що належали ОСОБА_4 Однак, його дії були помічені потерпілим, який намагався затримати останнього. Усвідомлюючи викриття своїх дій, ОСОБА_1, з метою утримання майна, втікаючи від переслідування, розбив скло у вікні, вистрибнув з будинку та побіг на вулицю, згубивши при цьому два мобільних телефони марки „Sony Ericson K550i" та „Nokia-H-70", що знаходились в кишенях його одягу.

В поданій апеляції захисник ОСОБА_2, як вбачається з її змісту, просить вирок скасувати, а справу провадженням закрити. При цьому вказує, що вина засудженого не доведена, оскільки в заяві про вчинення злочину, не зазначено особу, яка скоїла крадіжку, а протоколи слідчих дій і висновки психіатричних експертиз спростовують його вину у скоєному. Крім того, на думку апелянта, судом безпідставно взято до уваги показання свідків, хоча до них необхідно віднестися критично, так як вони не назвали характерних ознак, за якими могли б впізнати особу, яка вчинила крадіжки. Також зазначає, що ОСОБА_1 не може бути суб'єктом злочину, оскільки, згідно висновку експертів, його розвиток відповідає 11 річному віку, а під час розслідування кримінальної справи та винесення вироку вказаним фактам не надана належна оцінка. Апелянт посилається і на те, що на досудовому слідстві слідчим було порушено права ОСОБА_1 на захист, оскільки особі, яка затримана, повинні були роз'яснюватись його права в присутності захисника.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду, перевіривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія суддів

в в а ж а є

апеляцію як такою, що задоволенню не підлягає.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочинів, за які його засуджено, обґрунтовані показами потерпілих, підтверджуються поясненнями свідків, узгоджуються з висновками товарознавчих експертиз та ґрунтуються на досліджених в місцевому суді доказах.

Так, в судовому засіданні міськрайонного суду засуджений свою вину не визнав і показав, що дійсно в січні 2011 року декілька ночей ночував у будинку свого товариша ОСОБА_7, який дав йому власний телефон „Sony Ericson", що був у несправному стані, і який він через декілька днів загубив, а в потерпілого ОСОБА_4 гроші не викрадав, його будинок знає, оскільки фарбував вольєр для собак, за що отримав 50 грн. Зазначив, що будь -яких інших злочинів не вчиняв.

Однак, невизнання ним своєї вини було в повному обсязі спростовано поясненнями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з змісту яких вбачаються обставини перебування засудженого в будинку ОСОБА_8 на протязі 3-х ночей, після його від'їзду було виявлено пропажу золотих речей і мобільного телефону, а також відкритого викрадення грошових коштів і двох мобільних телефонів з будинку потерпілого ОСОБА_4

Зокрема, свідок ОСОБА_9 підтвердив, що в с. Судилків Шепетівського району 18 січня 2011 року біля 16 год. 30 хв. звернув увагу на те, що біля брами сусіда, який проживає напроти, ходить молодий чоловік невисоко зросту, одягнений в чорну шапку та куртку. Пізніше був запрошений працівниками міліції на впізнання, під час якого впізнав ОСОБА_1, а свідок ОСОБА_10 показав, що 18 січня біля 16 год. 30 хв. на власному автомобілі під'їхав до подвір'я ОСОБА_9 і звернув увагу на незнайомого молодого хлопця, який стояв біля брами подвір'я напроти будинку ОСОБА_9 Пізніше під час впізнання, що проводилось працівниками міліції, упізнав ОСОБА_1, як хлопця, якого бачив у той вечір на вулиці.

Об'єктивно вина засудженого підтверджується протоколом огляду місця події від 07 квітня 2011 року, з якого слідує, що місцем вчинення крадіжки є житловий будинок ОСОБА_8 в с. Серединці Шепетівського району, в ході якого на шафі, що знаходиться в спальні будинку виявлено та вилучено картону коробку від мобільного телефону, на якій містяться написи у верхній частині „Sony Ericson", нижній -К550і, з лівого боку -К550і Jet Black, IMEIНОМЕР_1 (т.1 а.с.175); протоколом огляду місця події від 18.01.2011 року, з якого вбачається, що місцем вчинення грабежу є помешкання потерпілого ОСОБА_4 по АДРЕСА_3, в ході якого виявлено два мобільних телефони марки „Sony Ericson K550i" та „Nokia", які як слідує з пояснень потерпілого ОСОБА_4 були загублені особою, що вчинила викрадення його грошей, під час втечі з місця вчинення злочину. Також було виявлено пошкодження скла віконної рами (т.1 а.с.228, 229) та іншими матеріалами кримінальної справи.

Суд цілком вірно і критично оцінив показання засудженого про добровільну передачу мобільного телефону ОСОБА_8 з відома своєї матері, оскільки такі спростовуються як показами самого потерпілого, так і його матері -свідка -ОСОБА_8

Показання ОСОБА_1 щодо його непричетності до відкритого викрадення грошей у ОСОБА_4 спростував своїми поясненнями потерпілий, який помітив засудженого під час вчинення ним злочину та намагався зупинити, однак останній, усвідомлюючи виявлення його дій, та з метою приховання грошей -втік від переслідування, загубивши два викрадені ним мобільні телефони.

Проаналізувавши вчинене та оцінивши в сукупності усі докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого у вчинених злочинах, вірно кваліфікувавши його дії відповідно до скоєного за ч.2 ст.185 та ч.3 ст.186 КК України.

Виправдання ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 та ч.2 ст.185 КК України (по епізоду викрадення майна ОСОБА_3) за недоведеністю його участі у скоєні вказаних злочинів мотивовано вірно.

З цих підстав не можуть бути задоволеними твердження захисника засудженого про відсутність в діях його підзахисного складу злочину, оскільки вони не ґрунтуються на дійсних обставинах по справі, не узгоджуються з показаннями потерпілих і свідків та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами про безпосередню участь ОСОБА_1 у таємному викраденні мобільного телефону потерпілого ОСОБА_7 та відкритому -грошей у потерпілого ОСОБА_4

Суд цілком обґрунтовано відхилив посилання захисника на суперечливість висновків повторної комплексної судово -психолого -психіатричної експертизи, проведеної експертами комунального закладу „Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" іншим матеріалам справи, зокрема висновкам експертів Хмельницької обласної психіатричної лікарні №1, з огляду на те, що у висновку не міститься даних про визнання ОСОБА_1 обмежено осудним та про те якому віку відповідає його фактичний розвиток.

Відповідно до актового запису №11 від 28 вересня 1993 року про народження ОСОБА_1, останній народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час вчинення інкримінованих злочинів йому виповнилось 14 років, а тому він є суб'єктом злочинів.

Його доводи про порушення на досудовому слідстві права на захист ОСОБА_11 не узгоджуються з фактичними обставинами по справі, оскільки 04.04.2011 року він допитувався в якості свідка в присутності начальника служби у справах неповнолітніх ОСОБА_12 (т.1 а.с.70), а при роз'ясненні останньому прав як підозрюваному заявив клопотання про бажання мати спочатку захисника ОСОБА_13 (т.1 а.с.75-78), яке було задоволено, на слідуючий день -захисника ОСОБА_14 (т.1 а.с.84-87), який надавав правову допомогу при допиті в якості підозрюваного (т.1 а.с.88), при проведенні ставки віч-на-віч з свідком ОСОБА_15 (т.1 а.с.108) та усіх послідуючих слідчих дій.

Посилання захисника на порушення процесуального закону щодо його підзахисного при допиті в якості свідка ще 23.03.2009 року не ґрунтується на дійсних обставинах, оскільки в той день він допитувався в присутності своєї матері (т.1 а.с.141).

Покарання останньому обрана згідно вимог ст.65 КК України з врахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів, конкретних обставин по справі та обставини, які пом'якшують і обтяжують його.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування вироку із закриттям провадження по справі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК (1960 р.) та п.п.11, 15 розділу „Перехідні положення" КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а:

вирок Шепетівського міськрайонного суду від 21 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах останнього -без задоволення.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області М.І. Суслов