Справа № 10 - 168 / 2007
Головуючий у суді 1-ої інстанції Грибан І.О.
Категорія ст.178 КПК України
Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
11 жовтня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді.................................................. Романова О.В.,
суддів...................................................... Заліщука М.С. та Яковлєва С.В.,
з участю
секретаря..................................................................... Поліщук Т.О.
та прокурора................................................................. Єгорова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу за апеляцією заступника прокурора Богунського району м. Житомира ОСОБА_1 на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2007 року, -
встановила:
цією постановою судді відмовлено слідчому СВ Житомирського MB УМВС України в Житомирській області Горемикіну С.Є. в задоволенні подання від 20 вересня 2007 року про проведення виїмки інформації в центрах обслуговування абонентів стільникового зв'язку.
Відповідно до подання слідчого в провадженні органу досудового слідства Житомирського MB УМВС України в Житомирській області знаходиться кримінальна справа № 06/070931, порушена 07 листопада 2006 року за ознаками злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, по факту крадіжки майна, яке належить потерпілому ОСОБА_2.
25 грудня 2006 року була порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_3, а 08 лютого 2007 року було оголошено його розшук на підставі ст.206 ч.1 КПК України.
В ході досудового слідства було встановлено, що 31 жовтня 2006 року близько 20-ої години ОСОБА_3, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно -мобільний телефон „Samsung X620" з сім-картою оператора мобільного зв'язку „Київстар" загальною вартістю 744 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
З метою встановлення місця знаходження викраденого мобільного телефону та сім-карти № НОМЕР_2, а також встановлення місця
2
знаходження обвинуваченого ОСОБА_3 та отримання інформації, яка має доказове значення у кримінальній справі, слідчий звернувся до суду з поданням для надання дозволу на отримання роздруківки вхідних та вихідних телефонних . дзвінків з номера телефону НОМЕР_2 в період з 31 жовтня 2006 року по теперішній час по телефону стільникового зв'язку, який має ІМЕІ НОМЕР_1 в ЗАТ „Київстар" ; ЗАТ „МТС" ; ЗАТ „УРС", торгівельна марка „BEELІNE" ; ТОВ „Астеліт", торгівельна марка „LIFE" із зазначенням номера другого абонента, часу, коли проводилась розмова, тривалості розмов, типу дзвінка, серійного номеру телефону ( ІМЕІ ) другого абонента, азимути та адреси до базової станції, яка обслуговувала зв'язок і таким чином порушити таємницю телефонних розмов.
Відмовляючи у задоволенні подання, суддя виходила з того, що відповідно до вимог частин 3 і 4 ст.178 КПК України за вмотивованою постановою суду здійснюється лише виїмка документів, що становлять державну та/або банківську таємницю, або примусова виїмка в житлі особи, а також виїмка виконавчого провадження.
Інформація ж, про яку йде мова у поданні слідчого, не становить наведеного, а тому вирішення питання про виїмку роздруківки та отримання іншої інформації не відноситься до компетенції суду.
В апеляції, яка 24 вересня 2007 року надійшла до Богунського районного суду м. Житомира ( вхідний № 14867 ), заступник прокурора Богунського району м. Житомира ставить питання про скасування постанови судді та направлення подання слідчого на новий судовий розгляд.
Апелянт вважає, що суддя неправильно застосувала норму КПК України, так як слідчий звернувся до суду не для надання дозволу на вилучення предметів чи документів, а на отримання інформації у вигляді роздруківки телефонних розмов.
На обгрунтування своєї правової позиції автор апеляції посилається на положення ст.ст.8, 31 Конституції України та зазначає, що діючим законом передбачено лише один вид порушення таємниці телефонних розмов - зняття інформації з каналів зв'язку ( ст.187 КПК України), і не передбачає інші види порушення таємниці телефонних розмов, в тому числі порядок отримання роздруківки дзвінків.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення слідчого Костинюка Я.Я., в провадженні якого на даний час знаходиться вказана кримінальна справа, та думку прокурора Єгорова О.М., які вважали подану апеляцію обгрунтованою і підлягаючою задоволенню, перевіривши постанову судді в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції та прокурора у суді, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 31 Конституції України, норми якої відповідно до ст.8 Основного Закону України є нормою прямої дії, кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування
3
кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Частинами 2, 3 і 5 статті 14-1 КПК України встановлено, що :
· особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків охороняється законом ;
· обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах можуть провадитись тільки на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом ;
· прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду, крім випадків, передбачених Законом України „Про боротьбу з тероризмом".
Наведене свідчить про те, що громадянам державою гарантується таємниця їх телефонних розмов.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчий, звертаючись до суду з поданням з метою встановлення місця знаходження викраденого мобільного телефону та сім-карти № НОМЕР_2, а також встановлення місця знаходження обвинуваченого ОСОБА_3 та отримання інформації, яка має доказове значення у кримінальній справі, надання дозволу на отримання роздруківки вхідних та вихідних телефонних дзвінків з номера телефону НОМЕР_2 по телефону стільникового зв'язку, який має ІМЕІ НОМЕР_1 в ЗАТ „Київстар" ; ЗАТ „МТС" ; ЗАТ „УРС", торгівельна марка „BEELINE" ; ТОВ „Астеліт", торгівельна марка „LIFE" із зазначенням номера другого абонента, часу, коли проводилась розмова, тривалості розмов, типу дзвінка, серійного номеру телефону ( ІМЕІ ) другого абонента, азимути та адреси до базової станції, яка обслуговувала зв'язок, вважав, що таким чином буде порушено таємницю телефонних розмов та керувався ст.31 Конституції України і положеннями ст.ст.14-1, 114 та 130 КПК України. Тобто виходив із гарантій таємниці телефонних розмов та наданих йому КПК України прав і відповідних вимог до прийнятого ним рішення.
З матеріалів кримінальної справи, оглянутих в судовому засіданні видно, що слідчий, з'ясовуючи істину під час розслідування кримінальної справи, не звертався до операторів мобільного зв'язку ЗАТ „Київстар" ; ЗАТ „МТС" ; ЗАТ „УРС", торгівельна марка „BEELINE" ; ТОВ „Астеліт", торгівельна марка „LIFE" із запитами з приводу надання йому певної інформації. Це суперечить положенню ст.31 Конституції України, так як слідчий не вжив заходів для одержання інформації, необхідної йому в ході розслідування даної справи.
Поставлене ж слідчим у своєму поданні до суду питання про надання дозволу на отримання роздруківки вхідних та вихідних телефонних дзвінків з номера телефону НОМЕР_2 по телефону стільникового зв'язку, який має ІМЕІ НОМЕР_1, та інших наведених у поданні даних, передбачає лише отримання ним роздруківки телефонних дзвінків, а не телефонних розмов, і така інформація на думку колегії суддів не становить державної та/або банківської таємниці, що передбачено ст.178 КПК України, і може бути отримана слідчим,
4
виходячи з його повноважень, передбачених ст.114 КПК України, та Законів України „Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року № 2135-ХІІ та „Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 року № 1280-IV з послідуючими змінами.
Тому колегія суддів приходить до висновку про правильність та обгрунтованість прийнятого суддею рішення за поданням слідчого.
Посилання автора апеляції на те, що діючим законодавством передбачено лише один вид порушення таємниці телефонних розмов - зняття інформації з каналів зв'язку ( ст.187 КПК України), і не передбачено інші види порушення таємниці телефонних розмов, в тому числі порядок отримання роздруківки дзвінків безпідставне з наведених вище мотивів та суперечить вимогам ст.ст.1 -3 КПК України.
Керуючись ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію заступника прокурора Богунського району м. Житомира ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2007 року про відмову слідчому СВ Житомирського MB УМВС України в Житомирській області Горемикіну С.Є. в задоволенні подання від 20 вересня 2007 року про проведення виїмки інформації в центрах обслуговування абонентів стільникового зв'язку - без зміни.