ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2012 р. Справа № 5017/3101/2012

за позовом Комунального підприємства "Котовський міський ринок"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про зобов'язання звільнити торгівельного місця

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: Осадчий В.Г., діючий на підставі довіреності №180 від 15.07.12р.

від відповідача: ОСОБА_2, особисто; ОСОБА_4, діючий на підставі довіреності від 14.11.12р.;

В судовому засіданні 03.12.2012р. у справі оголошено перерву до 17.12.2012р. до 11год.00хв. та судовому засіданні 17.12.2012р. у справі оголошено перерву до 24.12.2012р. до 12год.50хв. в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Комунальне підприємство "Котовський міський ринок", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 звільнити торгівельне місце НОМЕР_2(під закритим торгівельним столом), розташоване на території комунального підприємства "Котовський міський ринок" по вул.Сільськогосподарська, 9, м.Котовськ Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.10.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5017/3101/2012.

Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх№34795/2012 від 16.11.2012р.) та письмових поясненнях (вх.№39355/2012 від 24.12.2012р.), посилаючись на те, що 02.01.2008р. між нею та Котовським колгоспним ринком був укладений договір про надання послуг, а не договір оренди як вважає позивач, який повинен відповідати ст.284 ГК України. Відповідно до умов вищезазначеного договору про надання послуг Котовський міський ринок надав відповідачу послуги, які складались з ринкового збору, послуги ринку, ПДВ та інші послуги ринку. За умовами п.2.1 договору орендодавець зобов'язаний надати орендарю позначене торговельне місце, а в разі необхідності провести його капітальний ремонт або заміну. Відсутність акта передачі будь якого майна також свідчіть, що це договір надання послуг. Крім того, відповідач вказує, що вимоги позивача про визнання договору послуг недійсним в зв'язку зі зміною назви юридичної особи з 11.05.2011р. та переукладення договору з цих підстав є необґрунтованими, так як сам позивач вказує, що він є правонаступником, а ч.3 ст.284 ГК України передбачено, що реорганізація орендодавця, не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Також, відповідач зазначає, що позивач посилається на закінчення строку дії договору послуг оскільки він начебто не підписаний відповідачем з 01.01.2012р., але сам позивач вказує, що кожного року, цей договір за відсутності відмови сторін автоматично пролонговувався на той же самий строк та жодна із сторін не повідомляла іншу про припинення договору в зв'язку із закінченням його дії.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Котовський колгоспний ринок як юридичну особу було зареєстровано у встановленому законом порядку 12.10.1994р.

Пунктом 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2000р. №57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. №288/6576, встановлено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Згідно пункту 13, 20 вказаних Правил, торгівельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торгівельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства. Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови оренди торгівельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Рішенням Котовської міської ради від 14.09.2005р. №236/ІV Котовському колгоспному ринку для розміщення та обслуговування колгоспного ринку у постійне користування надано земельну ділянку з видачею Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ№205432 від 06.03.2008р.

02.01.2008р. між Котовським колгоспним ринком (орендодавець), правонаступником якого є позивач, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди торгівельного місця, за умовами якого позивач надав відповідачу у платне тимчасове користування торговельне місце НОМЕР_2 для провадження торговельної діяльності на строк до 31.12.2008р.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІV цього договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у зв'язку із закінченням строку та відмовою від його продовження однією із сторін.

Позивачем була внесена пропозиція відповідачу укласти договір оренди торговельного місця. Відповідач відмовився від підписання договору від 01.08.2011р. та 30.09.2011р. звернувся до позивача з договором розбіжностей, який був розглянутий позивачем згідно відповіді, отриманої відповідачем 14.10.2011р., підписаний позивачем з урахуванням викладених відповідачем розбіжностей. Проте договір оренди на 2012р. відповідачем не підписано.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що договір оренди від 02.01.2008р. діяв до 31.12.2011р., у зв'язку з чим враховуючи відмову відповідача з 01.01.2012р. укласти договір оренди на 2012рік в редакції з урахуванням договору розбіжностей, з 01.01.2012р. договір оренди торговельного місця НОМЕР_2 припинений, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для користування вказаним торговельним місцем. Проте відповідач продовжує користуватися торговельним місцем НОМЕР_2, від оплати у повному обсязі за фактичне використання (розмір орендної плати) відмовляється та торговельне місце не звільняє. Позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленнями про звільнення торговельного місця, а також погашення заборгованості за фактичне використання торговельного місця згідно листів вих.№95 від 14.05.2012р., який орендар отримала 23.05.2012р., вих.199 від 03.08.2012р., отриманий 11.08.2012р., вих.№210 від 15.08.2012р., отриманий 19.09.2012р., вих.вих.№53, №54 від 06.09.2012р., отримані особисто 09.09.2012р.

Неповернення відповідачем торговельного місця, користування ним за відсутності укладеного договору оренди на новий строк, а також не сплата відповідачем витрат за фактичне користування торговельним місцем стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.763 зазначеного кодексу, договір оренди укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі спливу строку, на який він був укладений.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався орендованим майном після закінчення строку дії договору та ним вносилась орендна плата.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, нормою ч.4 ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Вказаний порядок передбачає подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця, так і орендаря на майно, передане в оренду.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем була внесена пропозиція відповідачу укласти договір оренди торговельного місця. Однак відповідач відмовився від підписання договору та 30.09.2011р. звернувся до позивача з договором розбіжностей, який був розглянутий позивачем згідно відповіді, отриманої відповідачем 14.10.2011р., прийнятий та підписаний позивачем з урахуванням викладених відповідачем розбіжностей. Проте цей договір оренди на 2012р. відповідачем не підписано, незважаючи на повідомлення позивача від 21.09.2011р., 28.09.2011р., 14.10.2011р., запрошення від 05.10.2011р., які відповідач отримав особисто. Зважаючи на вищевикладене, договір оренди від 02.01.2008р. діяв до 31.12.2011р., у зв'язку з чим враховуючи відмову відповідача з 01.01.2012р. укласти договір оренди на 2012рік в редакції з урахуванням договору розбіжностей, з 01.01.2012р. договір оренди торговельного місця НОМЕР_2 від 02.01.2008р. припинений, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для користування вказаним торговельним місцем.

Зважаючи на вищевикладене, звернення позивача до відповідача з пропозицією укладення нового договору, договір оренди від 02.01.2008р. діяв до 31.12.2011р., у зв'язку з чим враховуючи відмову відповідача з 01.01.2012р. укласти договір оренди на 2012рік з прийнятим позивачем договором розбіжностей, з 01.01.2012р. договір оренди торговельного місця НОМЕР_2 припинений, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для користування вказаним торговельним місцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з повідомленнями про звільнення торговельного місця, а також погашення заборгованості за фактичне використання торговельного місця, які залишені останнім без задоволення.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи укладення договору оренди, продовженого до 31.12.2011р., відмову відповідача укладати з 01.01.2012р. новий договір оренди, свідчить про припинення з 01.01.2012р. дії договору оренди торговельного місця від 02.01.2008р.

Відповідно до вимог ч.4 ст.291 Господарського кодексу України та вимог ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, а також ненадання відповідачем доказів правомірності користування торговельним місцем НОМЕР_2 (під закритим торговельним столом) розташоване на території КП «Котовський міський ринок», надсилання позивачем відповідачу листів про звільнення торговельного місця та погашення заборгованості за фактичне використання торговельного місця (вих. №95 від 14.05.2012р., вих.199 від 3.08.2012р., вих. №210 від 15.08.2012р., №53, №54 від 06.09.2012р. отримані відповідачем особисто), ненадання відповідачем доказів повернення орендованого місця позивачу після припинення дії договору оренди, враховуючи вищевикладені норми матеріального права, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені в поясненні щодо неможливості користування належним позивачу на праві постійного користування земельною ділянкою шляхом здачі її в оренду іншим особам за вищенаведеним Державним актом, суд до увагу не приймає, оскільки по-перше, доказів неправомірності видачі вказаного Державного акту та доказів визнання недійним рішення Котовської міської ради від 16.05.2007р. №132-V відповідачем суду у відповідності до ст.ст.33, 34, 36 ГПК України не надано, по-друге, цільове призначення відведеної позивачу земельної ділянки на підставі вказаного рішення міськради є розміщення і обслуговування ринку -тобто суб'єкта господарювання, створеного на відведеній рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, з якими адміністрація ринку укладає письмову угоду про умови оренди торгівельного місця.

Доводи відповідача про ненадання позивачем схеми розташування земельних ділянок з їх прив'язкою до уваги не приймаються як необґрунтовані належним доказами, а також через ненадання відповідачем доказів звернення до позивача з вказаними вимогами та їх письмової відмови останньому у наданні.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1073грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити торгівельне місце НОМЕР_2(під закритим торгівельним столом), розташоване на території комунального підприємства "Котовський міський ринок" по вул.Сільськогосподарська, 9, м.Котовськ Одеської області на користь Комунального підприємства "Котовський міський ринок" (66300, Одеська область, м. Котовськ, вул.Сільськогосподарьска, 9, код ЄДРПОУ 22490973).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Котовський міський ринок" (66300, Одеська область, м.Котовськ, вул.Сільськогосподарьска, 9, код ЄДРПОУ 22490973) витрати по сплаті судового збору на суму 1073грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.12.2012р.

Суддя Ю.Г.Фаєр