АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Притуленко О.В.,
суддів: Іщенка В. І., Мудрової В. В.,
при секретарі Старості 1.1.,
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, представника Рощинської сільради Семенової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа -Рощинська сільська рада Джанкойського району АР Крим про визначення порядку користування присадибними земельними ділянками, до ОСОБА_3, голови Рощинської сільської ради Джанкойського району АР Крим про визнання приватизації присадибної земельної ділянки недійсною, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 27 квітня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування присадибними земельними ділянками, мотивуючи вимоги тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.1991 року, зареєстрованим Рощинською сільською радою Джанкойського району АРК за НОМЕР_1. Відповідач, який є його сусідом, скориставшись тим, що до свого будинку вселився раніше, а між земельними ділянками капітальної огорожі не було, свою сітку пересував всередину ділянки позивача, в результаті чого самовільно зайняв частину його прсадибної ділянки.
У лютому 2005 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому, посилаючись на неправомірні дії останнього, просив усунути прешкоди у користуванні ним земельною ділянкою та стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
Додатковою позовною заявою від 09.02.2005 року ОСОБА_1 доповнив зміст свої позовних вимог, та просив визнати Державний акт на приватизацію земельної ділянки НОМЕР_2 виданого на ім'я ОСОБА_3 недійсним. В якості другого відповідача просив залучити голову Рощинської сільської ради Джанкойського району АР Крим.
______________________ Головуючий суду першої інстанції Смирнова
права №22-ц-1444-Ф/06
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 27 квітня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволений. Суд зобов'язав ОСОБА_1 знести незаконно побудований навіс на межі з ділянкою ОСОБА_3; на даху літньої кухні, збудованої на межі, зробити водовідвід від його ділянки. Суд також стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн., 8,50 грн. сплаченого державного мита та витрати на юридичну допомогу в розмірі 200 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення, просить ухвалити по справі нове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
На думку апелянта, суд неповне з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
ОСОБА_3 та Рощинська сільська рада подали заперечення, в яких, посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення суду залишити без змін.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів достатньо доказів порушення його права власності або користування землею.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки рішення в цій частині ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.1991 року позивач ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав у радгоспу ім.Тімірязєва житловий будинок АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі-продажу вказаний будинок розташований на присадибній земельній ділянці розміром 1900 кв.м.
Протягом 1991-1997 років на вказаній ділянці він самовільно збудував літню кухню, підвал, збільшив розміри піддашшя. Рішенням Рощинської сільради НОМЕР_3 вказані самовільні будівлі були узаконені.
У 2000 році між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який мешкає у будинку АДРЕСА_2 виник спір з тих підстав, що на думку ОСОБА_1 у 1988 році ОСОБА_3 захопив частину земельної ділянці, на якій будувався житловий будинок, власником якого він є. Посилаючись на цей факт, позивач просив суд про визначення порядку користування присадибними земельними ділянками, виходячи із того, що належна йому ділянка повинна бути довжиною 58 метрів, шириною 27 метрів.
Відповідно до ст.22 ЗК України в редакції від 18.12.1992 року, чинного на час виникнення спору, право власності на землю або користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.
З його пояснень, наданих у судовому засіданні, межі земельної ділянки його домоволодіння в натурі (на місцевості) не встановлювались, документи на право користування або власності - ним не одержувались.
Матеріали справи містять відомості про те, що рішенням Рощинської сільради НОМЕР_4 земельна ділянка АДРЕСА_1 була передана у користування ОСОБА_5 - дружині позивача. Розмір земельної ділянки - 0,24 га. Відповідно до записів у кадастровій книзі вказана земельна ділянка також рахується за ОСОБА_5. З пояснень ОСОБА_1 цей факт йому відомий, зі вказаним рішенням сільської ради він згодний. Площа земельної ділянки, яка фактично знаходиться у користуванні мешканців будинку 1-6, відповідає даним кадастрової книги (арк.спр. 17).
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 порушення його права на землю.
Також обґрунтований висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданого 20.05.2004 року ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель розміром 0,25 га за адресою АДРЕСА_2, тому що вказаний акт виданий на підставі рішення сільської ради НОМЕР_5 з дотриманням вимог діючого законодавства.
Проте заслуговують увагу доводи апелянта щодо рішення суду в частин: зобов'язання ОСОБА_1 знести незаконно побудований навіс на межі з ділянкок ОСОБА_3.
Вирішуючи питання з цього приводу, суд не звернув увагу на те, що рішенням Рощинської сільради НОМЕР_3 вказана самовільна будівля була узаконена Вказане рішення скасовано або визнано протиправним в установлено законом порядку не було. За таких обставин суд не мав достатньо підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в цій частині.
Доводи апелянта про те, що при вирішенні спору суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_3, оскільки питання щодо зносу навісу ним не ставилось спростовуються зустрічною позовною заявою (арк. спр. 111).
Також необгрунтовано суд задовольнив позов ОСОБА_3 щодо відшкодуванню моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять доказів спричинення шкодг внаслідок підтоплення житлового будинку і підвалу ОСОБА_3 з вини ОСОБА_1.
За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі п.2 ст.309 ЦПК України.
Судом апеляційної інстанції також досліджено і інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вони не містять правових підстав для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314 ЦПК України колегія суддів судово: палати у цивільних справах, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 27 квітня 2006 року е частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 2000 грн., а також зобов'язання ОСОБА_1 знести незаконно побудований навіс скасувати і ухвалити нове - про відмову е задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом ді місяців.