Справа № 1-2/2006

військовий апеляційний суд військово-морських сил

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року                                                                                      м. Миколаїв

Військовий       апеляційний   суд   Військово-Морських   Сил   під   головуванням КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

при секретареві              КУТИГШІЙ Н.А.,

за участю сторін: прокурора - військового прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону полковника юстиції КАШУ К А О.В., підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2.

у відкритому судовому засіданні, в приміщенні військового місцевого суду Миколаївського гарнізону розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_1, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 в ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, на утримані двоє дітей 1990 та 2002 року, на військовій службі з серпня 1982 року, на офіцерських посадах з вересня 1986 року, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає в АДРЕСА_1, та військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_2, народженого ІНФОРМАЦІЯ_6 в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, одруженого, на утримані неповнолітній син, на військовій службі з листопада 1984 року, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкає в АДРЕСА_3, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.

 Судовим слідством військовий апеляційний суд

встановив:

ОСОБА_1 з січня 2002 року по грудень 2004 року проходив військову службу на посаді командира частини у військовій частині НОМЕР_1.

У квітні 2004 року до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_3, відносно якого кримінальна справа закрита, із пропозицією покупки двох автомобільних причепів.

У тому ж місяці ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. п. 3.1.1., З.1.2., 3.1.3. „Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, наказ Міністра оборони України № 300 від 16 липня 1997 року, ст. ст. 1, 11 „Керівництва по обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів в Збройних Силах" наказ Міністра Оборони № 260 від 1979 року, ст. ст. З, 4, 6 Закону України „Про правовий режим майна в Збройних Силах України", п.п. 7, 8, 15, 16 „Положення про порядок обліку, збереження, списання та використання військового майна в Збройних Силах України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1225, п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 p. N 1919 „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання службовим становищем дав вказівку встановленим досудовим слідством особам, відносно яких кримінальні справи закриті, на видачу двох автомобільних причепів марки ГКБ-8352 шасі НОМЕР_3 і НОМЕР_4 кожний вартістю 7412,58 грн., загальною вартістю 14852.16 грн. В один із днів першої декади квітня 2004 року ОСОБА_3 отримав на складі військової частини НОМЕР_1 два автомобільні причепи, які використав для власних потреб. Через декілька днів, після отримання причепів ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 1800$, які останній використав на власні потреби.

У тій же військовій частині з 1996 року на посаді ІНФОРМАЦІЯ_7 проходив військову службу ОСОБА_2.

В серпні 2004 року ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 викрасти у військовій частині автомобільний причеп та продати його своєму знайомому.

В один із днів другої декади того ж місяця ОСОБА_1повторно, вступивши в попередній зговір з ОСОБА_2 на викрадення військового майна, в порушення вищезазначених нормативних актів дав усне розпорядження останньому на отримання на складі військової частини причепа марки ГКБ-8352 шасі НОМЕР_2 та його вивезення за територію частини і доставку по місцю проживання ОСОБА_4 (кримінальна справа відносно останнього закрита).

ОСОБА_2 в один із днів другої декади серпня того ж року, умисно, з корисливих мотивів, по попередньому зговору групою осіб, зловживаючи службовим становищем прибув на територію автомобільного парку, передав особам усні вказівки ОСОБА_1 про видачу причепа та його вивезення автомобілем військової частини. Отримавши причеп марки ГКБ-8352 шасі НОМЕР_2 вартістю 7197.96 грн., ОСОБА_2 вивіз його до місця проживання ОСОБА_4 за що отримав від нього 6000 грн. та передав їх ОСОБА_3, який використав зазначені кошти на власні потреби.

У порушені кримінальних справ відносно осіб, що видали та помогли вивезти ОСОБА_2 причіп, відмовлено.

В результаті викрадення кожного автомобіля державі заподіяно істотну шкоду, що в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В судовому засіданні підсудні визнали себе винними у скоєному, дали покази аналогічні вищевикладеному. ОСОБА_1 пояснив, що в квітні 2004 року викрав у військовій частині НОМЕР_1 два причепа марки ГКБ-8352 шасі НОМЕР_3 і НОМЕР_4 кожний вартістю 7412,58 грн., загальною вартістю 14852.16 грн. та продав їх ОСОБА_3, а в серпні того ж року разом з ОСОБА_2 викрав один причеп марки ГКБ-8352 шасі НОМЕР_2 вартістю 7197.96 грн. та продав ОСОБА_4. ОСОБА_2 пояснив, що в серпні 2004 року по зговору з ОСОБА_1 заволодів причепом марки ГКБ-8352 шасі НОМЕР_2 вартістю 7197.96 грн. та продав його ОСОБА_4.

Сторони в судовому засіданні наведені обставини не оспорювали і відповідно до ч. З ст. 299 КПК України, враховуючи згоду учасників судового розгляду, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставини справи, які сторонами не оспорювались.

Винність підсудних підтверджується поясненнями свідків, протоколами слідчих дій та оглядів речових доказів, висновками експертів.

Оскільки ОСОБА_1, будучи військовою службовою особою, повторно, за попередньою змовою групою осіб, із зловживанням службовим становищем викрав інше військове майно, чим заподіяв істотну шкоду, то ці його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 410 КК України.

Дії ОСОБА_2, який будучи військовою посадовою особою, за попередньою змовою групою осіб із зловживанням службовим становищем викрав інше військове майно, чим заподіяв істотну шкоду, то ці його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 410 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд враховує характер і підвищену ступінь небезпечності скоєного ними.

Поряд з цим, суд приймає до уваги, що підсудні вперше притягуються до кримінальної відповідальності, тривалий час бездоганно служили у Збройних Силах, а ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, після скоєного ними пройшов тривалий час.

Крім того, суд враховує, що на теперішній час ОСОБА_1 звільнений з військової служби за станом здоров'я, ОСОБА_2 переведений на іншу посаду, що суттєво змінює обстановку, приймає суд також до уваги що, ОСОБА_1 частково відшкодував заподіяну шкоду, та те, що підсудні щиро покаялись та активно сприяли розкриттю злочину, що суд визнає в якості обставин що пом'якшують їх вину.

До того ж, суд приймає до уваги, що на утримані підсудних знаходяться малолітня та неповнолітні діти, котрі потребують їх підтримки та допомоги.

З врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину суд приходить до висновку, що при призначенні покарання ОСОБА_2 можливо призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті за цей злочин застосувавши до нього положення ст. 69 КК України та про можливість виправлення засуджених без відбування покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

Із тих же мотивів, не зважаючи на скоєння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 злочину віднесеного по закону до категорії тяжких, суд не застосовує  до них положення

ст. ст. 54, 55 КК України і не позбавляє їх військового звання та права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 332-335, КПК України, військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1   та    ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого     ч. 2 ст. 410 КК України, на підставі якої призначити покарання:

ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

ОСОБА_2 з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом іспитового строку терміном - ОСОБА_1- 2 (двох) років, ОСОБА_2  1 (одного) року не вчинять нового злочину та виконають покладені на них обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України суд покладає на засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступні обов'язки:

-  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-   повідомляти  органи кримінально-виконавчої системи про зміну  свого місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - залишити без змін.

Судові витрати по справі в сумі  1162 грн. 40 коп., пов'язані з витратами на проведення автотехнічної та почеркознавчої експертизи покласти на засудженого. Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави 1162 грн.40 коп.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі - автомобільні причепи марки ГКБ-8352 шасі НОМЕР_3, НОМЕР_4 та 10026384 передати власнику -військовій частині НОМЕР_1, акти перераховані на    а.с. 106 Т. З зберігати у справі.

Вирок може бути оскаржений і на нього внесено подання в касаційному порядку до Військової судової колегії Верховного Суду України через військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил протягом одного місяця з моменту його проголошення.