УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 0601/2-577/11

Категорія 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г. В., Євстаф'євої Т.А.,

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житло, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 3 лютого 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

1 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в обгрунтування якого зазначила, що з 29 червня 1991 року по 18 серпня 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. У жовтні 1991 року між нею та відповідачем в усній формі був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. Відповідно до зазначеного договору позивачка сплатила ОСОБА_2 вартість будинку, що становить 6000 грн., а останній передав їй документи, які підтверджують його право власності на вказане житло.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки. На даний час вона має намір оформити право власності на вказаний житловий будинок.

Оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, позивачка просила визнати договір дійсним та визнати за нею право власності на спірне житло.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 3 лютого 2012 року позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 15 жовтня 1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визано за позивачкою право власності на вказане житло.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, зазначає, що є спадкоємцем майна після смерті свого сина - ОСОБА_4 Зазначеним рішенням порушуються її права, оскільки спірний житловий будинок входить до складу спадщини, хоча спадкодавець за життя не оформив права власності на вказане житло. Окрім того, вирішуючи зазначений спір, суд неповно з'ясував обставини справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору дарування, посвідченого секретарем виконкому Червоненської селищної ради Андрушівського району Житомирської області 15 жовтня 1981 року.

В судовому засіданні представник позивачки пояснив, що у жовтні 1991 року між сторонами в усній формі відбувся договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку. В подальшому відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору. Вказані обставини були визнані відповідачем.

При вирішенні зазначеного спору, суд, керуючись ч.2 ст.220 ЦК України, виходив із доведеності вимог позивачки.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у випадку, коли сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Таким чином, положення ч.2 ст.220 ЦК України можуть бути застосовані лише до тих договорів, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого ухиляється одна із сторін, і не потребують державної реєстрації.

Враховуючи вищезазначене, визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку суперечить законодавству, оскільки такий правочин підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 3 лютого 2012 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житло,.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча

Судді: